Перш за все при­вер­та­є ува­гу Давньослов'янський печерний храм з "Бушинським Рельєфом", ви­ник­нен­ня яко­го да­ту­єть­ся по­чат­ком пер­шо­го ти­ся­чолiття на­шої ери — чер­няхiвською до­бою. Зго­дом храм ви­ко­рис­то­ву­вали слов'ян­сь­кi пле­ме­на­ ти­верцiв, що на­се­ля­ли цю міс­ци­ну. Жод­но­го подiбно­го ка­пи­ща з рiзьбле­ним на ка­ме­ні настiнним рельє­фом в Ук­ра­ї­ні — та й Схід­ній Єв­ро­пі — бiльше не­має. Зго­дом тут роз­ки­ну­ло­ся по­се­лен­ня часiв Ки­їв­сь­кої Русi, яке адмiнiстра­тив­но належа­ло Га­лиць­ко-Во­лин­сь­ко­му князiвству. Наступною цікавинкою Буші є залишки підземних ходів і вежа фортеці ХУІ-ХУІІ ст. пам’ятка національного значення. За свідченням очевидців /Боплан, Ульріх фон Верден / замок був класичною фортифікаційною спорудою ХУІ – ХУІІ ст.ст. і відігравав важливу роль в захисті південних кордонів. Замок був знищений під час знаменитої облоги Буші польськими військами. Залишки замку розташовані на мисі, який утворений при злитті річок Мурафи і Бушанки. Займає площу 0,5 га. Висота 20-30 м над рівнем річки Мурафи. Вiд ­се­ред­ньовiчної фор­тецi збе­рег­ла­ся нарiжна ве­жа, яка за­раз є ок­ра­сою за­повiдни­ка. До за­по­від­ни­ка увій­шов і ста­ро­вин­ний цвин­тар ві­сім­над­ця­то­го сто­літ­тя, де на за­рос­лих мо­хом, по­де­ку­ди по­ва­ле­них і врос­лих у зем­лю хрес­тах мож­на ро­зіб­ра­ти іме­на і да­ти смер­ті міс­це­вих ко­за­ків. Тут же, в уро­чищi, кiло­метрiв за два вго­ру по течiї Бу­шан­ки, ко­лись зби­ра­ли­ся гай­да­ма­ки. Ця мiсци­на так i на­зи­ва­єть­ся — Гай­да­маць­кий яр. Гай­да­маць­кий яр має ста­тус ге­о­логiчно­го за­каз­ни­ка. Ске­лі схи­лiв уро­чи­ща, що здiйма­ють­ся на кiлька­де­сят метрiв, вра­жа­ють не­тор­ка­ною при­род­ною кра­сою, а їхнi ви­гад­ливi фор­ми, вит­во­ре­ні за ба­га­то літ віт­ря­ною та вод­ною еро­зі­єю, нiби самi нап­ро­шу­ють­ся на те, щоб от­ри­ма­ти чу­дер­наць­кі наз­ви: Ма­монт, Двiйня­та, Гриб, Ба­ран, Завiша­на ска­ла... Ос­тан­ня справді ви­сить у повітрі — кiлька­над­ця­ти­тон­ний ула­мок не ско­тив­ся вниз по схи­лу, а за­че­пив­ся за сусiдiв i три­ма­єть­ся прос­то ди­вом. Ок­ра­си за­повiдни­ка до­пов­нює су­часнiсть — ве­ли­чез­ний парк скуль­п­тур, який ство­рюють ру­ки митцiв, котрi по­чи­на­ю­чи з 1986-го при­їж­д­жа­ють сю­ди що­ро­ку.