Святкування Купала, або літнього сонцестояння має тисячолітню історію, це одне з найстаріших свят, яке дійшло до нашого часу. З джерел, що зберегли найбільш повний опис свята, можна зробити висновок, що воно існувало з раннього періоду родоплемінних відносин. В Україні під час археологічних досліджень виявлено атрибутику свята, якій понад три тисячі років.

В більшості стародавніх Європейських народів існувало язичницьке ритуальне свято, пов'язане з природним явищем - літнім сонцестоянням, після якого день починає скорочуватись. Люди поклонялися Сонцю та проводили різноманітні обряди для хорошого урожаю, здоров'я та добробуту.

Згідно зі стародавніми переказами, найкоротша ніч у році вважалася бісівською, і відлякати всіляку нечисть можна було тільки гучними гуляннями та вогнем. Люди одягались в святковий одяг, збирались навколо багаття, веселились та проводили різноманітні обряди. На купальських іграх дівчата визначали суджених і з цього дня до Петра в Україні святкували весілля. Також цей час - завершення сезону тиші, коли з поваги до Природи люди намагались не шуміти в лісі.
Традиції святкування символізують об'єднання стихій води і вогню,
Завершувались купалії в середині липня "вартувати сонце". Цей обряд було призначений для молодіжних розваг. Жителі сіл збиралися разом і йшли на околицю села, вибирали найбільш піднесене місце і вдивлялися в небеса, щоб швидше побачити схід сонця. У ніч перед сходом хлопці і дівчата до світанку палили багаття, на яких готували їжу, співали і танцювали.

Ще одним традиційним гулянням вважалася "гра в весілля". У Петрів день для святкування була характерна любовно-шлюбна тематика. "Нареченим" був хтось із юнаків, а на роль "нареченої" вибирали сміливу, швидку і артистичну жінку середніх років. Відомо, що під час гулянь прикрашали два колеса, на них садили "нареченого" і "наречену", і робили різні "весільні обряди".

Балка Банний яр знаходиться в селі Могриця Сумської області. Це один з найбільших в лісостеповій зоні України масивів широколиственного лісу. Банний яр - ботанічний заказник загальнодержавного значення. Започатковано його в 1974 р і розташований в Могріцком лісництві. Площа заказника становить 236 га. Створений він з метою охорони рідкісних рослин. У деревному ряду лісу домінують типи дерев, які нам добре знайомі, а в травостої представлені рідкісні типи рослин (Багаття висока, страусове перо) і ті, що занесені до Червоної книги України. Фауна представлена ​​переважно лісостеповими тваринами і мешканцями широколистяних лісів. Тут є дика свиня, козуля європейська і лось. З хижаків на території заказника зустрічається багато лисиць. Поблизу виявлені городище і селище сіверян (8-9вв.) І курган-могильник. Банний яр - один з найважливіших об`єктів захисту східноєвропейських липово-дубово-кленових лісів.

Село Могриця старе й овіяне легендами. Філарет Гумілевський пише про нього наступне: «Старожили кажуть, що в давній час на землях Могриці, здебільшого покритих тоді непрохідними лісами, жив розбійник Кулик зі зграєю товаришів, від чого і місце називалося спочатку Куликівщина. Коли Кулик був спійманий і за рішенням суду страчено з дружиною та іншими учасниками за безбожні його справи, то менш винні товариші, звільнені від рівного з ним покарання, зібравшись з друзями й рідними в Куликівщині, дали один одному клятву залишити колишнє своє заняття. Вони влаштували могорич; і, коли закінчили могорич, то, кинувши в річку посуд, з якої пили, сказали один одному: «Перестаньмо зватися куликівцями, будемо братами святого Могриця». Так, за переказами, Могриця став ім'ям поселення колишніх худих людей. У цьому переказі можемо визнати за вірне те, що місце нинішньої Могриці було пристановищем зграї розбійницької: але річка Могриця з лісами й болотами непрохідними відома ще по межовій виписці 1672 року, коли не видно було поселення Могриці» Зараз тут проходять ленд-арт фестивалі на базі старого крейдяного кар'єру.