ст.ім.Шевченка - Сміла – Загребля – Заливки - Сунки – Сокирне - Жаботин – Холодний Яр – Мельники – Медведівка - Новоселиця – Суботів – Чигирин – Олександрівка(Знамянка)


Колись території в средній течії Дніпра були зоною лісостепу, але через екстенсивне сільське господарство ліс вирубали, спеп виорали, тепер скрізь одні поля.. Чи не єдиним остівцем більш-менш незайманого середовища залишився в околицях Холодного Яру. Туди і їдемо на велоекскурсію цього разу.
Зручно, (правда і досить дорого – 46 грн в одну сторону) їхати Дніпропетровським експресом(в 7 ранку з Києва, в 9 ранку – в Смілій). Інші поїзди дешевші, але відходять з Києва ввечері, прибувають туди в районі 1-ї ночі.
Отож, зранку виходимо з потяга на ст.ім.Шевченка. Прямо біля вокзалу є кафе «Закусочна», де можна смачно поснідати. Потім потрібно виїхати на дорогу в сторону м.Сміла. Переїжджаємо мости через залізничні колії і їдемо весь час прямо. Праворуч є два цікавих будиночки початку минулого століття, раніше то були чоловіча і жіночі гімназії, якщо я не помиляюсь. Майже в центрі міста, ліворуч від дороги розташований краєзнавчий музей Смілої. Тут вам розкажуть легенду про сміливу дівчину, що провела болотами князівську дружину в тил татарського табору, врятувавши тим самим своє село від спустошення, але загинула від ворожої стріли. Відтоді на честь хороброї дівчини ту місцевість люди стали називати Смілою, а потім так назвали і село, що виникло тут. Її ж і увіковічнили на гербі міста. Також тут багато почуєте про Олексія Бобринського, який дуже доклався до розвитку міста. До речі, краєзнавчий музей знаходиться в приміщенні, яке побудували за вказівкою Бобринського як філії Петербурзьке управління ощадного банку 1859р. Недалеко від музею(треба вийшовши з музею йти весь час прямо, одразу за базаром) Покровська церква 1879 року.
А ми далі їдемо через дамбу Тясмина в сторону Загреблі. До речі, з дамби гарно видно Покровську церкву і Римо-католицький костьол 1818-1827рр.
Проїхавши дамбу, звертаєм в першу вуличку ліворуч. Виїхавши до великого лугу, повертаєм праворуч, і їдемо грунтовою дорогою між лугом і схилом пагорбу. Так опиняємось в с.Залевки. Воно знаходиться в долині річки, що втікає в Тясмин. Далі рухаємось селом проти течії тої притоки. Залевки досить колоритні, багато хат під соломою, з обох боків нависають порослі лісом схили, там де немає лісу – степова рослинність, землі не розорані. Хоча це характерно для цих місць. Так ми опиняємось в Сунках. Звідси асфальтом їдемо в сторону с. Плескачівка, але в с.Шевченко звертаємо праворуч, і їдем польовою дорогою в хутір Сокирне. Звідси знову ж таки грунтовою дорогою спускаємось в Жаботин. Орієнтуватись тут можна від Успенської церкви 1851 року, її легко впізнати за синім кольором.
Отож, обираємо від церкви шлях в північно-східному напрямку і дорогою потрібно спитати в людей грунтовку, що виходить до сільського цвинтаря. Піднявшись до нього, залишаємо кладовище праворуч, самі ж рухаємось накатаною ґрунтовкою далі. Невдовзі дорога зайде в ліс, найкраща порада тут – обирати найбільш накатану дорогу, адже буде кілька розвилок. Так ми опиняємось в Гайдамацькому яру. Власне, це вже і є славнозвісний Холодний Яр.
Коли ми їхали тим лісом мало не з під-коліс вискочило 3 косулі:), цікаво що вони ніби й не злякались – неквапливо пішли в ліс.
Так ми доїжджаємо до високого валу. Це - колищнє скіфське городище, пізніше всі етапи історії України залишили в Холодному яру свої сліди: тут знаходять все: від кам’яних сокир і до кулеметів ІІ-світової.
Посередині городиша стоїть Свято-Троїцький Мотронинський монастир. Про нього можна почитати тут.
Далі їдемо в с.Буда, що стоїть посеред Холодного яру. Тут росте тисячолітній дуб, який називають дубом Залізняка.
Тепер повертаємось до монастиря і спускаємось асфальтною дорогою в с.Мельники. В цьому селі народились брати Чучупаки, що очолили повстання, наслідком якого було 4-річне! існування Холодноярської республіки(1918-22 рр.)
На виїзді з села є корчма ЯР, готують смачно, рекомендую.
Десь тут потрібно вже шукати місця на ночівлю. Поки зелений туризм тут нерозвинений, якщо літо – найкраще брати з собою намети і ночувати в лісі, якщо зима – можна проситись переночувати в хату. В листопаді 2007 року мене пустили в першу-ж хату
Зранку їдемо далі через село Медведівка. Тут знаходиться церква Успіня Пресвятої Богородиці, біля неї пам’ятник Максиму Залізняку. Біля хати де він народився є «Залізнякова криниця». Також в селі діє краєзнавчий музей.
Далі їдемо в Суботів. Тут був родовий маєток Богдана Хмельницького, в Іллінській церкві(1653 р.) поховані Богдан Хмельницький і його син Тимош. Ця церква зображена на 5-ти гривневій купюрі.
З Суботова в Чигирин можна їхати ґрунтовою дорогою вздовж р.Тясмин. Якщо ж мокро, іде дощ або сніг, ліпше їхати асфальтом . В Чигирині на Богдановій горі була фортеця Хмельницького, зараз від неї не багато чого залишилось, в найкращому стані форт Дорошенка. Тепер на горі встановлено кам’яний хрест на честь козаків, що загинули при облозі Чигирина. Недалеко від хреста – 20-метровий пам’ятник Богдану Хмельницькому.
В центрі міста, біля підніжжя замкової гори знаходиться каплиця Святої Покрови.
В Чигирині є однойменний готель і ресторан Тясмин. Отож, за потреби пообідати і переночувати можна тут.
Якщо ви поїхали на 3 дні, тут можна заночувати. На наступний день, можна заїхати ще в Олександрівку, там в краєзнавчому музеї можна почути багато цікавого про Кіровоградщину. Неподалік – с.Бовтишка, центр так званої «Бовтишської впадини» - кратеру метеориту, що впав 65 млн років тому і, можливо, саме він викликав зміни клімату, що виявились фатальними для динозаврів. В сусідньому селі Розумівка – палац Раєвських. Звідси вже ліпше виїздити в Кіровоград - туди 30 км. З Кіровограда – вечірній потяг, зранку в Києві.
Якщо подорож 2-денна – варто поспышити на поїзд. Найзручніший варіант: їхати в Знам’янку. Туди приблизно 40 км, дорога постійно іде то вгору, то вниз, перед Знам’янкою проїжджаємо Чорний Ліс. Ці землі мають свою історію: колись входили до Запоріжжя, потім тут був один з центрів Гайдамаччини. Тепер там гарний ліс, багато балок і ярів.
Отож, зі Знам’янки о 19.49 відходить "столичний експрес" Дніпропетровськ – Київ №168П, о 23.00 ви вже в Києві.
Тільки не забувайте – квитки на поїзд потрібно брати хоча би за 2 тижні, а то є реальний шанс ночувати на вокзалі а тоді ще цілий день добиратись додому. Перевірено на власному досвіді