21 - 30 вересня
Вірменія. Севан, Малий Кавказ і Араратська долина
Маршрут: (Єреван - озеро Севан - Севанаванк - Айраванк - пер.Селім - Ехегнадзор - Сисаванк - Зорац Карер - Татєв - Гндеванк - Нораванк - Хор Вірап - Вагаршапат - Звартноц - Єреван - Ґарні - Єреван)

Вірменія - держава, що розташована між Чорним та Каспійськими морями. Це гірська країна - більше половини території знаходиться вище 1500 метрів. Країна займає північно-східну частину Вірменського нагір'я, обрамленого з півночі і сходу хребтами Малого Кавказу. У центральній частині країни простяглася смуга вулканічних гір, представлених висотними лавовими плато. У цій смузі є безліч конусів вимерлих вулканів. Найвища точка — гора Арагац, 4090 м. Південно-Західна Вірменія знаходиться в межах плоскої Араратської рівнини.
Вірменія має дуже давню історію, це перша країна, що прийняла християнство ,як державну релігію, тому тут збереглось багато храмів починаючи з 3 століття нашої ери. Проте, зберелгись також і язичницькі храми вогнепоклонників.
Теплий клімат сприяє вирощуванню багатьох фруктів, винограду. Виноробські традиції країни є одними з найстаріших в світі. Також, Вірменія славиться своїми коньяками. В нашій подорожі ми відвідаємо винні погріба і продегустуємо 25 річний Арарат.
Також, проїдемо по південному узбережжю озера Севан - одного з найбільших високогірних озер в Європі. Побачимо красиві річкові каньйони в південній частині країни, погуляємо по столиці - Єревану.

Отож, загальний опис мандрівки по днях:

День 1.

Літаком з Борисполя летимо у Єреван.
Київ, Київ (KBP)
Єреван, Єреван (EVN)

Збираємо велосипеди, їдемо з аеропорту в Єреван. Гуляємо по місту, ночівля в хостелі в центрі.
Дистанція: 30 км

День 2.
Зранку на поїзді переїжджаємо на старт маршруту - до озера Севан. Воно знаходиться на висоті 1900 метрів над рівнем моря, його ще називають Вірменським морем, через великі розміри.
Їдемо вздовж узбережжя. Відвідаємо старовинні монастирі Севанаван і Айраванк.
Стоянка на березі озера, купання.
Дистанція: 45 км

День 3.
Продовжуємо їхати вздовж південного берега Севану. Починаємо підйом на Селімський перевал.
Ночівля на березі гірської річки
Дистанція: 60 км

День 4.
Піднімаємось на перевал Селім (2500 м). тут розташований старовинний караван-сарай, у давнину тут зупинялись купці,що слідували по Шовковому шляху на схід.
Спускаємось в долину річки Арпа(1000 метрів над рівнем моря). Цей спуск вартий підйому на перевал)
Ночівля на березі річки
Дистанція: 55 км

День 6.
Сьогодні ми залишаємо велосипеди в містечку Ехегнадзор і їдемо на цілий день на екскурсію до гірських церков Вірменії.
Татєв, Сисаванк, Гндеванк, Нораванк. Піднімемось на гору на канатній дорозі з неймовірними пейзажами.
Ввечері повертаємось у Ехегнадзор.

День 7.
Зранку їдемо до гірського храму Нораванк.
В містечку Арені заїдемо на екскурсію і дегустацію в місцевий винзавод.
Піднімаємось на перевал Манук (1795 м)
Спускаємось в Араратську долину. Відвідаємо один з найвідоміших місць Вірменії - Хор Вірап.
Ночівля біля річки з видом на Арарат.
Дистанція: 55 км


День 8.
Їдемо у Єреван. По дорозі відвідаємо середньовічний храм 7 століття Звартноц.
Поселення у хостел. Гуляємо по місту, екскурсія на вино-коньячний завод Арарат.
Ночівля у хостелі.
Дистанція: 35 км

День 9.
Одноденний радіальний виїзд до язичницького храму вогню в Гарні
Повернення у Єреван
Дистанція: 70 км

День 10 .
прощальна прогулянка по Єревану, переїзд у аеропорт.
Єреван, Єреван (EVN)
Київ, Київ (KBP)




загальна дистанція велосипедної частини маршруту - близько 300 км дорогами різної якості
час - 10 днів

Вартість туру: 545 доларів + переліт(270 доларів)



[i] У вартість туру входить:

• харчування згідно програми (сніданок і вечеря - гаряча їжа, обід - бутерброди ,сухофрукти)
• доставка велосипедів в Бориспіль і з Борисполя
• трансфери Єреван - Севан і Ехегнадзор - Татєв - Ехегнадзор
• 3 ночі в хостелі Єревану, 2 - в гестхаузі Ехегнадзору
• вхідні квитки, втч дегустація на винзаводі
• послуги інструктора
• групова медична аптечка
• групова велосипедна аптечка
• страховка на весь час подорожі

[i] У вартість туру не входить:
[i]
• переліт Бориспіль - Єреван - Бориспіль (від 270 доларів)
• прокат велосипеда і спорядження(беремо з Києва)
• харчування в кафе (3 разове харчування включено у програму, в кафе можна заходити по бажанню групи)

---

Що ми побачимо у цій мандрівці?

Севанаванк — монастир на північно-західному узбережжі озера Севан, провінція Ґегаркунік, Вірменія. Комплекс будівель розташований на однойменному півострові Севан, який раніше був невеликим островом.
Наприкінці VIII століття на острові Севан влаштувалися декілька ченців, які побудували тут свої келії та каплицю. Завдяки вигідному положенню острова їх кількість зросла, почалося активне будівництво монастиря. Для зведення стін у скелі навколо острова був вирубаний уступ, на який поклали великі кам'яні блоки. Стіна опоясала острів, а над нею була споруджена сторожова вежа з воротами. Далі ченці побудували три церкви, келії та господарські споруди. В кінці IX століття в монастирі деякий час жив цар Вірменії Ашот Залізний. Поруч зі стінами обителі він дав бій арабським воїнам, які підійшли до берега Севана. У битві брали участь і ченці Севанаванка, які з нагоди перемоги оголосили її волею Провидіння.
У XVI—XVII століттях були зруйновані стіни монастиря, а в 1930 році з острова поїхав останній монах.
Сьогодні монастир знову діє, при цьому в ньому є духовна семінарія імені Вазгена I. До наших днів збереглися невеликі триапсидні хрестово-купольні церкви Сурб Аракелоц і Сурб Аствацацин (871—874).

Монастирський комплекс Айраванк був заснований в IX столітті. Центральні апсиди, що мають напівциркулярних вигляд, перетинаються створюючи великий простір. На північний захід від монастиря є фортеця бронзового століття і два і маленьких кладовища.

Севан раніше також називалося Гегаркунік, Гега́мське море — прісноводне озеро у Вірменії, найбільше на Кавказі.
Севан розташований на висоті 1900 м; його площа складає 1240 км², глибина сягає 83 м. В озеро впадає 28 річок, а витікає річка Раздан (притока Араксу). Озеро тектонічного запрудного характеру. Улоговина тектонічного походження, а запруда утворилася порівняно недавно, унаслідок виливання голоценових лав.[4] Севан оточений гірськими хребтами: з північного заходу — Памбакським, з північного сходу — Севанським і Арегуні, із заходу і півдня — Гегамським і Варденисським хребтами.
Шоржинським підводним валом-порогом і двома мисами, що вдаються до озера, — Артанішським (зі сходу) і Норатусським (із заходу) озеро ділиться на дві частини: Малий і Великий Севан. Малий Севан відрізняється великою глибиною і порізаними берегами. Саме ця частина озера вміщує основну масу води. Найбільш глибоке місце озера розташоване неподалік від підніжжя хребта Арегуні. У Великому Севані дно рівне, береги мало порізані, причому глибина цієї частини не перевищує 30 метрів. Водна поверхня Севана має блакитно-синій колір

Побудований караван сарай поруч з перевалом Селім (2410 м.) в 1332 р. В ті часи тут процвітало князівство Сюнік. Практично повністю розташоване в високих горах, воно порівняно мало постраждало від монгольської навали. А князі Орбеляни, що правили Сюніком, виявились вдалими дипломатами й добились в Орди права вільно займатись своїми внутрішніми справами, в тому числі будівництвом і торгівлею. Торгівля тут почала розквітати, й через Сюнік направились по дорозі в Європу каравани Шовкового шляху, чий транзит обіцяв великі прибутки. Тому на ключових точках була побудована мережа караван сараїв – таких собі готелів-мотелів для людей і тварин.

Татевський монастир розташований на південному сході Вірменії, поблизу села Татев марзу (області) Сюнік, недалеко від міста Горіс, за 280 км від Єревана.

Існує два варіанти перекладу назави Татев з грабару (давньовірменської): «дай крила» або «лети».
Заснований у IX столітті. Політичний центр Сюнікського царства, починаючи з IX століття. Населення монастиря в X столітті становило близько тисячі чоловік. У XIII столітті монастир збирав податки з 680 навколишніх сіл і прагнув розширювати свій вплив, на ґрунті чого навіть виникали конфлікти з місцевим населенням. Один з найважливіших центрів науки й освіти у Вірменії (XIV-XV ст.).
Сильно постраждав від землетрусу в 1931 році. В наш час монастир діє, на території ведуться відновлювальні і реставраційні роботи. Монастир відкритий для відвідування без обмежень. Дуже довга і мальовнича канатна дорога з’єднує монастир з селом з іншої сторони каньйону річки Воротан.

_________

У долині річки Воротан розташувалося одне з найстаріших поселень Зангезура - Сісіан (Сюнікський Марзах). У його північно-західній частині стоїть церква Сісаван, зведена в VII столітті. Це, мабуть, найдавніша зі збережених церков Зангезура.
Хрестово-купольна композиція її трохи витягнута з заходу на схід. По всіх чотирьох її фасадам влаштовані ніші. Прямокутні прибудови по кутах розчленовують фасади відповідно з внутрішньою будовою. Церква відрізняється формою і оздобленням купола.

Зорац Карер , також відомий як Караундж — доісторичний мегалітичний комплекс, розташований неподалік від міста Сісіан марзу Сюнік.
Пам’ятка розташована на скелястому мисі біля міста Сісіан. Близько 223 великих кам’яних плит були знайдені в цьому районі. Зорац Карер переважно був некрополем від середнього бронзового віку до залізного віку
Близько 80 каменів мають круглий отвір, хоча тільки близько 50 з каменів вижили. Вони становлять інтерес для російських і вірменських археоастрономістів, які вважають, що вони могли б бути використані для астрономічних спостережень. Це було викликано чотирма отворами, що вказують на точку, де сонце сходить у день літнього і чотири інших у місці, де сонце сідає в той же день.
Камені Зорац Карер, іноді також називають Караундж за ім'ям сусіднього села, що стало предметом численних спекуляцій з боку різних авторів, зокрема, Елмою Парсамян з Бюраканської обсерваторії в 1980 і Парижом Геруні, вірменським астрономом. Геруні стверджує, що пам’ятка була "храмом з великими та розвиненою обсерваторією, а також університетом". Він вважає, що храм був присвячений вірменському богу Сонця Арі. Він зробив огляд пам’ятки і стверджує, що їй 7600-4500 років.

Монастир X ст. розташований в каньйоні річки Арпа, стінки якого складені шестигранниками базальту. Поряд з каньйоном річки Азат, над яким стоїть фортеця Гарні, каньйон Арпи - найкрасивіша «симфонія в камені» на території Вірменії. Дорога до монастиря йде по правому березі річки, по дну каньйону. Це так звана «стара джермукская дорога». Проїхати по ній раніше можна було від монастиря до Джермук.
Головний храм Гндеванк - класичне хрестовокупольна споруда - був зведений у 936 р Гавіт, прибудований до західної стіни церкви, - один з найдавніших подібного типу серед збережених до нашого часу.
Монастир оточений значною фортечною стіною, по периметру якої розташовані палати настоятеля, трапезна і різні господарські приміщення. На території монастиря багато цікавих хачкарів і надгробних плит X-XIII ст.

Арені (вірм. Արենի) — село в марзі Вайоц-Дзор, на півдні Вірменії. Село розташоване на річці Арпа, поруч з трасою Єреван — Степанакерт, за 16 км на південний захід від міста Єхегнадзора, неподалік від сіл Арпі, Агавнадзор, Рінд та Чіва. Арені — село з дуже багатою історією, колишня столиця Сюніку. Село та його околиці відомі своїми винами. З 2009 року в ньому стало щорічно святкуватися Свято Вина
Арені — одне з древніх сіл історичного Сюніка (Гавар Вайоц-Дзор). Значимість села пояснювалася, перш за все, його географічним положенням — на виході з ущелини, що з'єднує Вайоц-Дзор з долиною Шарура. Завдяки цьому, село було як місцем відпочинку мандрівників, так і важливою військової точкою. На навколишніх височинах були побудовані військові укріплення.
У XIII столітті ішхан (князь) Орбелян Тарсаїч побудував тут палац. Тоді ж в Арені з Єхегіса був перенесений княжий престол Сюніка. За його наказом глава нораванкський єпископ Саркіс (1265—1287) поблизу Арені, на річці побудував трьохарочних міст, заснування якого збереглися до наших днів. У 1321 році за наказом сюнійського єпископа Ованеса архітектор Момік будує в Арені церкву святої Богородиці.

Нораванк, в перекладі з вірменської «новий монастир» — монастирський комплекс, побудований в XIII столітті за 122 км на південний схід від Єревана, на уступі вузької звивистої ущелини річки Арпа поблизу вірменського міста Єхегнадзор. Ущелина славиться стрімкими червоними скелями, що підносяться за монастирем, на території якого розташована двоповерхова церква Сурб Аствацацін з вузькими консольними сходами. Монастир іноді називають Амага Нораванк, щоб відрізнити його від монастиря Бхено Нораванк поблизу міста Горіс. Амага — це назва невеликого селища, що колись що підноситься над ущелиною. У XIII-XIV століттях монастир став резиденцією єпископів Сюніку і, відповідно, великим духовним, а потім і культурним центром Вірменії, тісно пов'язаним з багатьма місцевими навчальними закладами — перш за все, зі знаменитим університетом та бібліотекою Гладзор.
Нораванк був заснований в 1205 році єпископом Ованнесом, колишнім настоятелем монастиря в Ваганаванку. Монастирський комплекс включає церкву Сурб Карапет (Святого Івана Хрестителя), каплицю Сурб Григор (Святого Григорія) зі склепінним залом і церкву Сурб Аствацацін (Святої Богоматері). Нораванк був також резиденцією вірменських князів Орбелянів. Наприкінці XIII — початку XIV століть тут працювали архітектор Сіранес і видатний скульптор і мініатюрист Момік. Фортечні монастирські стіни були побудовані в XVII-XVIII століттях.

Хор Вірап (означає глибока яма) — один із найбільш відвідуваних туристами монастирів у Вірменії, розташований на вірменсько-турецькому кордоні, неподалік гори Арарат.
Згідно із легендою, монастир побудований на місці 13-річного ув'язнення у підземеллі Григорія Просвітителя, який пізніше став першим католикосом Вірменської Церкви.
Зараз на території монастиря знаходиться церква Богоматері та капличка Григорія, у якій знаходиться вхід у яму, у якій власне і був ув'язнений Григорій.

Вагаршапат— церковна столиця Вірменії, одне з п’ятьох найбільших міст Вірменії, найбільше місто марзу (області) Армавір. Місто розташовано за 20 км на захід від Єревана. Місто є одним з найбільш значимих у культурному та релігійному плані, оскільки саме в ньому розташована резиденція Вірменської апостольської церкви та найстаріший у країні монастирський комплекс, побудований у 302-303 рр. Місто названо на честь свого засновника, царя Вагарша I (117—140), та в II—IV століттях було столицею Великої Вірменії.
Ечміадзинський кафедральний собор — розташований у місті Вагаршапат. Входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО та є частиною Ечміадзинського монастиря.
Будівництво собору пов'язане з іменем царя Трдата III і католікоса Григорія Просвітителя. За легендою, Трдат III наказав забросати камінням дівчину-християнку, після чого зійшов з розуму. Один з ув'язнених християн на ім'я Григорій (що став відомим під ім'ям Григорій Просвітитель) вилікував його і звернув до християнства, після чого прикладу свого правителя послідувало все населення Вірменії. Місце ж для храму було вказано Григорію Просвітителю самим Ісусом Христом — раніше тут проводилися язичницькі обряди і поклоніння місцевим богам.
Зведений у IV-V століттях собор вважається одним з найдавніших християнських соборів у світі. За всю свою історію він зазнав безліч реконструкцій. Спочатку, як і інші храми, він являв собою прямокутну будівлю, але пізніше був перебудований в центрально-купольний собор. З часом будівля доповнилося дзвіницею, ротондами, ризницею та іншими будівлями.

Ґарні — одна з найвідоміших старовинних фортець Вірменії. Ще з ранньої бронзової доби, оцінюючи цю природню неприступну скелясту височинь на правому березі річки Азат, людина жила і будувала тут. В Ґарні знайдені останки типової для ранньої бронзової доби циклопичної кріпосної стіни, круглі житла та робочі інструменти. Вірменські літописці будівництво фортеці Ґарні пов'язують з правнуком прародителя вірменського народу — Хайка — Гегамом, що, збудувавши фортецю, назвав її на честь свого онука — Ґарніка. В одному літописі XIV століття, який дійшов до нас, рік заснування фортеці вказаний 2166 р. до Р. Х. Однак перші достовірні відомості ми дізнаємося зі знайденої у 1963 р. поблизу храму урартського клинопису на стелі-вішапакарі (камінь дракона), зробленої царем Урарту Аргішті I (781-760 рр. до н. е.)

Храм Сонця. Справжній і єдиний шедевр елліністичної архітектури у Вірменії — язичницький храм Сонця в Гарні. Це одна з найдавніших пам'яток Вірменії, що збереглися ще з часів язичництва. Єдиний язичницький храм на території СНД, який повністю зберігся. Історики приписують його будівництво древнєвірменському царю Трдату, який прийняв християнство як офіційну релігію в 301 році.

Звартноц (вірм. храм дбаючих Сил, храм Небесних Ангелів) — найбільший храм ранньосередньовічної вірменської архітектури, розташований поблизу Єревана
Згідно з вірменським істориком Себеосом, побудований за католікоса Нерсеса III Будівельника (641/642-661/662 рр..), який планував перенести свою резиденцію з Двіну до Вагаршапату. Нерсесові III також приписують будівництво споруд в Двіні та Хор-Вірапі й церкви, що схожа на Звартноц в його рідному селі Ішхан в області Тайк. На церемонії освячення колосального храму був присутній візантійський імператор Констант II, який забажав побудувати такий самий храм в Константинополі. У X ст. храм через слабкість вузлів опор другого ярусу обвалився під час землетрусу.
Вплив Звартноца очевидний на пам'ятниках 2-ї половини VII ст. (храми в Аручі, Зораворі, Таліні, Егварді; церкви Спасителя і Вівчарна в Ані, X—XI ст. ; церкви в монастирях Хцконк та Мармашені). Звартноц копіюють храми в Бана і Гагікашен в Ані.
Руїни Звартноца відкриті розкопками 1901—1907 рр. Дотепер майже цілком реконструйований перший ярус. Храм, з реконструкції Т. Тораманяна, являв собою круглу триярусну купольну споруду (діаметр нижнього ярусу 35,75 м). У коло підстави вписаний хрест, три крила якого утворені по півколу 6 колонами, а східне крило — апсида — було глухою стіною, яку покривали мозаїки і фрески. У вівтарної апсиди — високе підвищення, з одного боку — амвон, попереду — хрестильна купіль. Ззаду до апсиди приєднувалось квадратне приміщення, мабуть, ризниця, з якої піднімалися сходами в коридор, що йшов по верху першого ярусу.
Фасади храму були прикрашені аркатурою, різьбою, рельєфними плитами з орнаментами і гронами гранату і винограду. Колони Звартноцу увінчані масивними капітелями із зображеннями хрестів, орлів, донаторів храму. На південному заході від храму — руїни патріаршого палацу, житлових приміщень Нерсеса III, винодавильні.
У 2000 руїни храму й археологічна територія навколо нього включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Єрева́н (до 1936 — Ерівань) — столиця Вірменії, одне з найдавніших міст, що збереглися (заснований у 782 р. до н. е.).
Розташований на лівобережній (по річці Аракс) частині Араратської долини.
Населення: 1,356 млн (2005).
Висота над рівнем моря: від 900 до 1300 м, частина міста розташована на вулканічному плато на північ від Араратської долини.
Етимологія топоніма «Єреван» — ймовірно урартська; згідно з написом клинописом на знайденій в 1964 на території Єревана кам'яній плиті, місто засноване урартським царем Аргішті I в VII столітті до н. е.
Вірменські легенди зводять заснування Єревану до Ною, виводячи назву міста з вигуку: «Єреванц!» (Вона з'явилася!), нібито зробленого Ноєм, коли від води оголилася вершина Малого Арарату. Це вважається прикладом т. з. народної етимології
Роком заснування Єревана вважають рік заснування урартського міста Еребуні — 782 до н. е., розташованого на південній околиці сучасного Єревана. Згідно з наскальної клинописної хроніці в Вані, Урартський цар Аргішті I на п'ятому році свого царювання збудував місто Еребуні. Напис на кам'яній плиті, знайденій в 1950 році на пагорбі Арін-Берду, дозволив ототожнити це городище з Еребуні.