2-16 березня
Велотур: Йорданія. Казка серед пустелі
Маршрут: (Amman - Madaba - Mount Nebo - Dead sea - Mujib Reserve -- Karak - Shobak - Petra - Wadi Rum - Aqaba)

Йорданія - відносно невелика країна, що знаходиться між долиною річки Йордан, Мертвим морем, Червоним морем і Аравійською пустелею.
Мабуть, всі бачили численні фото Петри - неймовірного витвору природи і людського таланту. Фотографії не обманюють - це дійсно варто побачити на власні очі.
Ваді-Рам, червона пустеля.. Окремі гори, що стоять серед червоних дюнів. Різнокольоровий пісок під ногами. Втрата відчуття масштабу і відстані. Неймовірні витвори вітру - кам*яні мости серед пустелі. Гостинні бедуїни.
Каньйони біля Мертвого моря - ми пройдемо по дну річки, затисненої сеерд червоних стін. серед каньйону - красивий водоспад. І що приємно - вода в річці бере початки з термальних джерел, тому мерзнути не доведеться;)
Червоне море - кольорові рибки, корали і морські їжаки. Чудовий фініш поїздки на пляжі.
і, до всіх природніх красот - неймовірно гостинн, привітні люди. Частий і приємний ритуал гостинності - запрошення на "бедуїнське віскі" - чорний солодкий чай з м*ятою.

Поїхали разом - буде класно!

День 1
UF781 Sat 2 March 2019 KIEV (IEV) AMMAN (AMM) 11:15 14:40
Приліт в аеропорт Амман Королеви Алії.
Amman - Madaba
З аеропорту їдемо в місто Мадаба, відоме своїми церквами і мозаїками.
Ночуємо в хостелі
Дистанція за день - 40 км

День2.
Піднімаємось на гору Небо - місце, звідки Мойсей вперше побачив "землю обітованну". Спускаємось до Мертвого моря - найнижчої точки планети - мінус 200 метрів.
Їдемо до впадіння в море однієї з річок, що бере витоки з термальних джерел. Ночуємо в каньоні на березі річки.
Madaba - Mount Nebo - Dead sea - Zamamat Main
Дистанція з адень - 50 км

День 3.
Пів дня - піший каньйонінг. В цей день буде багато води з термальних джерел, потім скупаємось в Мертвому морі.
Ночівля на березі
Mujib Reserve - Al Mazraa
Дистанція за день - 55 км

День 4.
з долини Мертвого моря в Карак піднімемось на Бедуїн-карі(відкрита вантажівка), дивимось фортецю хрестоносців Карак, переїжджаємо по Королівській дорозі наступної фортеці - Шобак, побудованої хрестоносцями. Ночівля на горі з видом на фортецю
Tafilah - Shobak castle
Дистанція за день - 50 км

День 5
Переїзд до Петри, в село Wadi Musa
ночуємо у хостелі
Дистанція за день - 55 км

День 6
Гуляємо пішки по Петрі. Вражаюче закинуте печерне місце, де колись жили набатійці. В Червоних горах висічені цілі храми!
ночуємо у хостелі

День 7
Трекінг до віддаленої частини Петри - гори, на якій похований Арон.
ночівля у хостелі
Petra - Wadi Rum


День 8
ранковий переїзд на бусі у Ваді Рам
Залишаємо велосипеди, ідемо в дводенний трекінг по Варі-Раму - червоній пустелі. Тут дійсно вражаючі ландшафти!
Ночуємо в пустелі
Wadi Rum


День 9
Трекінг в пустелі. Ночуємо на краю пустелі біля села Ваді-Рам
Wadi Rum

День 10
Проїжджаємо Ваді-Рам, Арабську кам'яну пустеля, спускаємось до Червоного моря. Ночівля на березі моря.
Wadi Rum - Aqaba
Дистанція - 75 км

День 11
Купаємось, плаваємо з масками дивитись корали, рибок і затонулий корабель.
Ночівля на березі моря
Aqaba + Червоне море
Дистанція - 30 км

День 12
На автобусі їдемо в столицю - Амман. Поселяємось в хостел, гуляємо містом.
Ночівля в хостелі
Aqaba - Amman
Дистанція 350 км на бусі

День 13,
переїзд в аеропорт, вилітаємо додому
Amman -аеропорт
Дистанція - 35 км
UF782 Sat 16 March 2019 AMMAN (AMM) KIEV (IEV) 16:30 20:20
Загальна дистанція на велосипедах - 450 км

Вартість туру: 595 євро + переліт близько 270 євро


У вартість туру входить:

• переліт Київ-Амман-Київ
• трансфер Петра-Ваді Рам і Акаба - Амман
• чотири ночівлі в хостелах
• харчування згідно програми
• 1.5 літрова пляшка води на день
• вхідні квитки в Петру, Ваді Рам, цитадель в Аммані, фортеці Карак і Шобак(абонемент на всі цікавинки)
• віза в Йорданію
• послуги гіда-інструктора
• групова медична аптечка
• групова велосипедна аптечка
• страховка на весь час подорожі

У вартість туру не входять:


• прокат велосипеда і турспорядження (беремо з України)
• харчування в кафе(за бажанням), 3 разове "походне" харчування включено у програму

---

Країна розташована на Близькому Сході та межує із Сирією на півночі, Іраком на північному сході, Саудівською Аравією на сході і півдні та Ізраїлем і Західним Берегом на заході. Сухопутний кордон з вищевказаними країнами складає 1 619 км. Є також межі, окреслені Затокою Акаба і Мертвим морем (берегова лінія становить 26 км.).
Основну територію (90%) Йорданії займають пустинні плато, на заході країни є пагорби і гори. Річка Йордан відокремлює Йорданію і Ізраїль. Найвищою точкою країни є Джабал Рам (один тисячі сімсот тридцять чотири м.), низькою - Мертве море (-486 м.).
Великі міста - столиця країни Амман на північно-заході, Ірбід і Ез-Зарка-на півночі.
Клімат в Йорданії сухий і теплий в основний час року у зв'язку з тим, що основну частину країни займають пустелі. Середня річна кількість опадів від 25-50 до 200 мм. На північному заході країни за рахунок орографії і близькості до Середземного моря середня річна кількість опадів становить від 300 до 800 мм. Основна кількість опадів, що випадають припадає на холодний період (з листопада по березень).



Амман - столиця Йорданії, у минулому столиця Амонітського царства - Раббат Амон, потім - греко-римське місто Філадельфія (одне з міст Декаполіса). Спочатку побудований як і Рим на семи горбах, сьогоднішній Оман займає щонайменше 10 гір, на схилах яких живописно розташовані будинки і вілли переважно білого кольору. З історичних визначних пам'яток варто відзначити Кріпосну гору (Джебель каляа) - високий горб з руїнами храму Геркулеса, археологічним музеєм і пам'ятниками багатьох інших епох, а також римський амфітеатр на 6 тис. глядачів, розташований у підніжжя Кріпосної гори.
Люди заснували тут поселення у Неоліті, приблизно 6500 року до н.е. — археологічна пам'ятка Айн Газал, у східній частині сучасного міста у 13 сторіччі до н.е., в часи Ізраїльського царства царя Давида Амман називався Рабат Амон, столиця амонитів, народу, що походив від біблійного Амона. Амонитське царство захопила Асирія, потім Вавилонія, потім Персія, і потім Александр Македонський. Птолемей ІІ Філаделфус, еллінізований єгипетський цар, перейменував його у Філадельфія. Далі місто стало частиною Набатейського царства до 106 року н.е. коли Філаделфія стала частиною римського повіту Десятимістя, що існував в часи Ісуса Христа.
В 324 році, коли християнство стало офіційною релігією Римської імперії Філадельфія стала єпископським містом. Єпископський храм залишився в міській Цитаделі.
Філадельфія отримала сучасну назву Амман у Хасанітський період і досягла розквіту в часи Халіфату Омейядів, оскільки розташована неподалік від його столиці Дамаск, і в часи Халіфату Аббасидів, столиця якого була у Багдаді.
Місто було зруйновано декількома землетрусами і залишалося невеликим селом до переселення з Черкесії у 1887 горян Кавказу, які тікали від Кавказької війни. Отоманський султан побудував залізницю у Хіджаз (Хіджазька залізниця), що поєднала Дамаск і Медіну — місце мусульманського хаджу.
В 1921 році, Абдула І Йорданський обрав Амман столицею Емірату Трансйорданія. Оман зріс швидко з прибуттям біженців з Палестини у 1948 році.





Мертве море - безстічне солоне озеро між Ізраїлем і Йорданією. Його поверхня і узбережжя знаходяться на рівні 422 м нижче рівня моря і цей рівень постійно знижується. Узбережжя озера є найнижчою ділянкою суші на Землі. Мертве море це один з самих солоних водойм на Землі, солоність досягає 33.7 проміле. Довжина озера 67 км, ширина 18 км у найширшому місці, максимальна глибина 378 м.
Перша згадка назви «Мертве море» знайдено в працях давньогрецького вченого Павсанія, який одним з перших досліджував його води. Море називається «мертвим», тому що через високий вміст солі в ньому не може жити ні риба, ні інші організми (за винятком деяких видів бактерій в гирлі річки Йордан).
У Мертве море впадають кілька пересихаючих струмків і річка Йордан. Тільки за останні 40 років обсяг водотоку скоротився з 1,43 млрд. кубометрів на рік до 100 млн.
Інтенсивність випаровування з поверхні моря перевищує швидкість його поповнення прісною водою річки Йордан. Та й вода річки Йордан використовується для інших цілей. В результаті рівень моря знижується на 1 м у рік. Так, за 50 років море втратило третину своєї площі. Йорданські вчені говорять про можливість повного зникнення Мертвого моря до 2050 року
Зниження рівня ґрунтових вод призвело до утворення підземних порожнин і просідання ґрунту. На території Ізраїлю і Йорданії налічується близько 1200 провалів, глибина яких іноді досягає 25 метрів. Така дірка заповнюється водою, а вода набуває кольору якогось мінералу, виходить мальовнича лагуна.



Королівська дорога – торгівельний шлях, що мав життєво важливе значення для стародавнього Близького Сходу. Вона починалась в Єгипті, і проходила через Синайський півострів у Акабу. Звідти вона повертала на північ, через Амман і Дамаск виходить до Євфрату.
Ця дорога була частиною Великого Шовкового шляху, завдяки цьому землі багатіли, активізувалось будівництво, торгівля, ремесла..
Через необхідність захищати важливу торгівельну артерію, будуються замки Корак і Шобак. Недалеко від дороги славнозвісна Петра. Великою мірою, цим шляхом ми і будемо їхати на велосипедах.



Мадаба знаменита своєю візантійською мозаїкою, що включає "Карту Мадаби", мозаїчну карту Палестини, датовану 6 століттям. Складена з двох мільйонів шматочків, ця карта показує Ніл, Мертве море, Єрусалим, включаючи Храм Гробу Господнього.
Мадаба є сучасним житловим містом, що включає церкви Пророка Іллі та Св. Діви Марії і найстаріший Зал Іполита. Цей зал повний мозаїчних сцен з трагедії Іполита "Федра".



Гора Небо (Mount Nebo), місце, звідки Мойсей побачив землю обітованну. Також вважається що саме тут похований пророк, правда місце його поховання досі не знайдено.






Заповідник Муджиб - це один із семи заповідників Йорданського королівства. Розташований він у мальовничому місці - в ущелину Ваді Муджиб, яке плавно збігає в Мертве море. Заповідник був заснований в 1987 році, а його територія становить 220 кв. км. C заходу він межує з морськими хвилями, а на сході з горами Мадаби і Карак. Завдяки тому, що тут постійно волого і немає вітрів через специфічну закриту атмосферу ущелини, тут склалися ідеальні умови для зростання різних видів рослин і проживання тварин. На території Муджибу нараховано близько 420-ти видів рослин, серед них 43 види рідкісних, 67 лікарських і чотири, які були не відомі і не вивчені до 1996 року (ophioglosum polyphyllum, kickxia judaica, polygomum argyrocoleum, withania obtusifolia). Також зафіксовано 150 видів птахів, серед них ті, які потребують особливої охорони, причиною є скорочення їх популяції (орел-могильник, боривітер степовий, яструбиний орел, стерв'ятник, чорний сокіл, білоголовий сип, славка Чорноголова). У заповіднику мешкають тварини, близько 10 видів, серед яких є і хижаки. Тут, у природному середовищі, можна побачити як пасуться на схилах ущелини надзвичайно граціозні гірські козли. Ібекси - це чудові представники сімейства парнокопитних, які, на жаль, знаходяться на межі зникнення. Проте вчені Королівського Товариства Охорони Природи вже протягом кількох останніх років з успіхом здійснюють програму зі збільшення чисельності цього виду, і стада ібексов сьогодні стали значно більшими. Якщо пощастить, то тут можна зустріти каракала - рідкісного нині представника сімейства котячих. Місцевий хижак має деяку схожість з невеликою риссю, він прекрасний мисливець і лише за допомогою одних стрибків здатний спіймати птаха в повітрі.
У заповіднику Муджиб існує кілька різних маршрутів - сухопутні й водні, але пересуватися по території заповідної зони можна лише з дозволу Королівського Товариства Охорони Природи.




Аль-Карак або Керак (Kerak), був за часів Хрестових походів частиною Єрусалимського королівства. Він стоїть на Королівській дорозі, найважливішому торговому шляху Близького Сходу, який починався в Єгипті і йшов уздовж Дамаску і річки Євфрат.
Замок є цитаделлю міста, розташований на висоті 1000 м над рівнем моря і оточений з трьох сторін долиною. З фортечних стін Карак можна розгледіти Мертве море, а біля підніжжя в даний час проживає близько 200 тис. чоловік.
Ще з часів епохи заліза на місці Аль-Карак жили моавітяни. У Біблії це місце відоме як - Qer Harreseth. У Другій книзі царств 16:9 і в Книзі пророка Амоса 1:5, 9:7 говориться, що це місце куди прийшов Арам до того, як оселилися в Палестині і куди Тільяф (Tiglath-Pileser) (правитель Ассирії) послав бранців після завоювання Дамаску. У наслідку Карак був частиною Набатейського держави після завоювання Римською імперією в 205 р. н. е.. З часів завоювань Олександра Македонського Аль-Карак мав важливе стратегічне значення і був відомий як Хархе (Kharkha).
Спорудження замку хрестоносцями почалось в 1140-х роках. Хрестоносці назвали його Crac des Moabites або "Kerak in Moab", як часто згадується в літературі. Будівництво замку зайняло близько 20 років і закінчилося тільки в 1161. У силу свого розташування на схід від річки Йордан, Керак дозволяв контролювати як пастухів-бедуїнів, так і торгові шляхи з Дамаску в Єгипет і Мекку.
З Кераку Рено здійснював свої набіги на торгові каравани і навіть спробував осадити святиню мусульман Мекку. У 1184 р. Саладін став біля стін фортеці у відповідь на розбійницькі напади і багаторазові порушення перемир'я з боку Рено.
Цікаво, що облога міста проходила під час вінчання Ізабелли Єрусалимської. Після переговорів сторін Саладін милостиво погодився не направляти снаряди облогових знарядь на частину замку, де проходило вінчання.
Підоспілий на виручку Рено, король Балдуїн IV, врятував місто від Саладіна, втім ненадовго. Через дуже короткий час замок знову був обложений і зданий гарнізоном замку взимку 1188 Відомо, що під час облоги захисникам замку довелося продавати жінок і дітей в рабство (Схожі події мали місце і при облозі фортеці Монреаль).
Після переходу до мусульман Карак грав стратегічну роль у регіоні протягом наступних двох століть.
У 1263 р. правитель мамелюків Бейбарс зміцнив замок і побудував на північно-заході додаткову вежу ..
Під час правління мамелюкского султана ан-Насир Ахмада Карак став столицею всього королівства мамелюків і зміг витримати 8 великих облог до тих пір, поки не був узятий племінником султана ас-Саліх Ісмаїлом
На кріпосних стінах Карак були вперше випробувані перший порохові знаряддя мамлюків. За свою історію Карак осаджувався величезна безліч разів, проте його ніколи не намагалися взяти приступом аж до XIX ст. У 1840 році при захопленні замку єгипетським Ібрагім Пашею велика частина укріплень була зруйнована.
Незважаючи на те, що укріплення серйозно постраждали з плином часу, а також від воєн і землетрусів, старому місту і фортеці досі вдається домінувати над навколишнім ландшафтом. Щоб потрапити в замок необхідно піднятися з долини. Після чого ви потрапляєте на величезне плато завдовжки близько 850 метрів, де розташовані старе місто і цитадель.
Остання близько 220 метрів в довжину і 125 метрів завширшки на півночі і 40 метрів у південній частині, де вузька низина, поглиблена і перетворена в рів, відокремлює замок від прилеглого набагато більш високого пагорба (це була улюблена позиція Саладіна для установки облогових гармат). Усередині замку легко відрізнити грубу і темну кладку хрестоносців від акуратно обтесаних блоків більше світлого і м'якого вапняку, який належить до пізнішого, "арабському" періоду.



Замок Шобак (Shawbak або Shobak) в Йорданії, відомий також мусульманським хроністам як Монреаль (Montreal), був побудований за часів хрестових походів першим королем Єрусалимського королівства. Замок знаходиться в 120 км від Карак, і в 35 км. від всесвітньо відомого міста Петра. Займаючи стратегічне положення на шляху паломників і торговців, він дозволяв збирати багату данину. Він же став у підсумку одним з останніх замків, залишени хрестоносцями на Святій Землі під натиском Саладіна. Після їх відходу замок втратив своє значення і поступово руйнувався. Лише недавно на його території почалися серйозні археологічні дослідження.
Історія
Після завоювання Єрусалиму в 1099 р. хрестоносці поступово розширюють свої володіння у Святій Землі. У 1100 р. першим королем Єрусалимського королівства після смерті Готфріда Бульонского стає його брат - Балдуїн I (Baudouin Ier), граф Едеський.
У 1115 Балдуїн I відправляється в похід для завоювання Трансйорданії, великій території на схід від Йордану, в давнину називалася Ідумея. Там для зміцнення свого становища він закладає замок Шобак. Перші укріплення були побудовані за 18 днів і в будівництві брав участь сам Балдуїн I. З цієї причини замок і отримав назву серед хрестоносців - Монреаль або "Королівська гора" (Mont Royal).
Замок займав стратегічне положення, підносячись на пагорбі над долиною, і дозволяв контролювати шляху паломників і караванів з Сирії на Аравійський півострів. Король Балдуїн I брав плату за прохід повз замку і тим самим поповнював казну королівства. Першим каштеляном Шобака став Роман ле Пюї (Roman le Puy). Замок був у володінні Королівства Єрусалимського до 1142 р., після чого він перейшов у володіння Трансйорданії. У цьому ж році для захисту кордонів королівства на північ від Шобака король Фульк Єрусалимський побудував замок Карак.
Завдяки вдалому розташуванню Шобака Саладіну не вдалося скористатися облоговими машинами, однак через виснаження запасів замок здався через два роки облоги в травні 1189. За легендами захисники замку настільки страждали від виснаження, що їм довелося продати своїх дружин за їжу, а їхні очі осліпли від нестачі солі.
Облогою Шобака керував Аль-Малік аль-Аділь (al-Malik al-Adil). Після здачі замку він дозволив всім захисникам дістатися до Антіохії і навіть викупив їх дружин. Пізніше замок був захоплений мамлюками і повністю ними перебудований, а від початкового плану Шобака залишилося не так багато.





Петра - столиця Едома або Ідумеї, пізніше столиця Набатейського царства. Місто розташоване на території сучасної Йорданії, на висоті більше 900 метрів над рівнем моря і 660 метрів над навколишньою місцевістю, долиною Арави, у вузькому каньйоні Сик. Прохід в долину - через ущелини, розташовані на півночі і на півдні, тоді як зі сходу і заходу скелі прямовисно обриваються, утворюючи природні стіни до 60 метрів у висоту.
Коли проходиш прохолодним каньйоном Сик завдовжки кілометр, за поворотом відкривається Скарбниця - велична будівля з фасадом, висіченим з величезної скелі. Це одна із споруд першого століття, що найкраще збереглися. Будівлю вінчає величезна урна з каменя, в якій нібито зберігалося золото і коштовні камені, - звідси й походить назва «Скарбниця». Каньйон поступово розширюється, і туристи потрапляють в природний амфітеатр, в пісчаникових стінах якого безліч печер. Але головне, що впадає в очі, - це видовбані в скелях склепи, в які неодмінно бажають потрапити туристи. Колонада і амфітеатр свідчать про присутність римлян в місті в першому і другому століттях.
Петра розташовувалася на перехресті двох найважливіших торгових шляхів: один сполучав Червоне море з Дамаском, інший - Перську затоку з Газою на узбережжі Середземного моря. Караванам, що відправлялися від Перської затоки, переповнені дорогоцінними прянощами, тижнями доводилося мужньо переносити суворі умови Аравійської пустелі, поки вони не досягали прохолоди вузького каньйону Сик, ведучого в довгождану Петру. Там мандрівники знаходили їжу, дах і прохолодну цілющу воду. За словами римського історика Плінія туристичний бізнес жителів Петри був дуже прибутковим, тому що окрім плати за житло і за корм для верблюдів, були потрібні подарунки для охоронців, сторожів, служителів храму і слуг царя. Але прянощі і пахощі, що продаються в багатих європейських містах, приносили нечуваний прибуток, тому купці не жаліли коштів на такі витрати. Сотні років торгівля приносила Петрі велике багатство. Але коли римляни відкрили морські шляхи на схід, сухопутна торгівля прянощами зійшла нанівець і Петра поступово спустіла, загубившись в пісках. Багато споруд Петри споруджувалися в різні епохи і при різних господарях міста, в числі яких були ідумеї (18-2 ст. до н.е.), набатеї (2 ст. до н.е. - 106 р. до н.е.), римляни (106-395 рр. до н.е.), візантійці і араби. У 12 столітті н.е. ним володіли хрестоносці. Поряд з античним театром тут можна побачити будівлю епохи ідумеїв або набатеїв. Проте, пам'ятників, споруджених після 6 століття н.е. практично немає, бо в ту епоху місто вже втратило своє значення.









Ваді-рам - величезний незайманий простір, в якому зупинився час, червона пустеля.
Деякі скелі в лабіринті її монолітних гір досягають 1750м у висоту, і піднятися на них можуть тільки досвідчені альпіністи. У пустелі, яку називають «Місячною долиною», можна насолодитися спокоєм безкрайніх просторів, досліджувати каньйони і колодязі, на стінах яких 4000 років тому були висічені малюнки, і відкрити для себе безліч інших скарбів.
Під час Арабського повстання проти Османов в період першої світової війни тут був військовий штаб Принца Фейсала ібн Хусейна і Т. Е. Лоуренса.
Головна визначна пам’ятка Ваді-рам - це сама пустеля. Її ландшафт характерний для піщаної пустелі: горби з пісковика («джебель») піднімаються над поверхнею долини. Вони нависають над бедуїнським селом, в якому розташований Форт патруля пустелі. Поліцейські в пустелі самі по собі - вражаюче видовище: це люди в традиційному одязі кольору хакі, багато хто з них досі пересувається на верблюдах.




Акаба — єдиний порт Йорданії, розташований в затоці Акаба в Червоному морі. Через місто проходить значна частина зовнішньої торгівлі держави.
Людські поселення існували тут здавна завдяки рідкісному для цієї місцевості джерелу води. Погорб Тель аль-Халіфа вважається місцем, де колись стояло прекрасне місто легендарного царя Соломона. Воно під назвою Еціон-Гебер згадується у Старому Заповіті.
В епоху еллінізму (ІІІ ст до н.е), із воцаріння грецької династії в Єгипті місто на честь дружини першого з Птолемеїв отримало нову назву — Береніка.
Набатеї, що жили у Петрі, активно воювали з грецькими сусідами за вплив у затоці. Вони піратствували на Червоному морі, ганялися за птоломеївськими торговими суднами. Не боялися вступати в бій і з військовими кораблями. У ІІ столітті до нашої ери вони атакували порт і знищили флотилію греків.
В Римські часи місто відоме під назвою Елана і була їх військовим опорним пунктом.
В Х столітті Акаба була великим портовим містом, однак до ХІІ століття занепала і перетворилася на невелике містечко – перевалочний пункт для ісламських прочан що йшли з півночі до Меки та Медіни.
Наприкінці Першої Світової війни в Акабі знаходився штаб Лоуренса Аравійського який організував повстання арабів проти Туреччини. В часи англійського мандату на Палестину британці збудували в місті порт і облаштували військово-морську базу яка існувала тут до 1957 року. В 1950 році порт було розширено, в 1961 відкрито для кораблів з великою осадкою.




Червоне море – внутрішнє море Індійського океану, розташоване між Аравійським півостровом і Африкою у тектонічній впадині. На півночі Синайський півострів ділить море на дві частини: Суецький та Арабський. Через суецьку протоку Червоне море сполучено із Середземним.
За якістю і різноманітності коралів, морської флори і фауни Червоного моря немає рівних в Північній півкулі. Туристичний бум, що охопив останніми роками єгипетське узбережжя Червоного моря, в значній мірі пов'язаний саме з унікальним і неймовірно багатим підводним світом цього тропічного моря, популяризацією підводного плавання.
Коралові рифи є своєрідним життєвим центром, що привертає безліч риб. Вражає різноманітність форм коралів, які можуть бути круглими, плоскими, розгалуженими, а також мати інші фантастичні форми і колірну гамму - від ніжно-жовтого і рожевого до коричневого і синього.
Червоне море – найтепліше у світі і одне з самих солоних. З свою історію воно кілька разів повністю висихало через зниження рівня світового океану. Зараз море з коним роком розширюється, через мільйони років воно може стати океаном.

_____________________________________Хаммамат Майн_____________________________________

Природні гарячі джерела Хаммамат Майн на північний захід від Мадаба популярні, як у місцевих жителів, так і у приїжджих. Фактично в будь-який день тижня, у тутешніх теплих водоспадів багато людей, які намагаються покращити своє здоров'я, скупавшись у цих ключах. Основною визначною пам'яткою є природний сірчаний джерело. Але врахуйте, що в Хаммамат Майн приїжджають в основному чоловіки. Жінкам краще не приїжджати сюди в поодинці.