18-20 червня(Трійця)
Зачарована Десна
(Шостка - Новгород-Сіверський - Мезинський нацпарк - Вишеньки - Кролевець - Сеймський ландшафтний парк - Путивль - Буринь)


Десна - одна з найчистіших річок України. в верхній течів, в районі Новгород-Сіверського, Сосниці, ріка протікає серед мальовничих пагорбів, лісів. Десна періодично міняє русла, звивається, як вул по долині. В заплаві річки утворилась унікальна екосистема, що охороняється в Мезинському національному парку.
Також ми побачимо річку Сейм, її заплави, що утворюють Сеймський ландшафтний парк.
Крім того, відвідаємо Кролевець, де росте 200 літня яблуня-колонія. Площа, на якій росте 1 дерево складає 10 соток!
Крім природи, Сіверщина багата і архітектурними пам'ятками: палац Румянцева -Задунайського у Вишеньках, численні старовинні оборонні монастирі, церкви Путивля і Новгорода.
Отже, три дні буде що подивитись!

День 1.
784 Л Київ-Пасажирський Шостка
Відправлення 20:58
Прибуття 01:09


День 2.
Вночі прибуваємо в Шостку, виїжджаємо за місто, розбиваєм табір на березі річки в лісовому заказнику Богданівський
Зранку їдемо в Новгород-Сіверський. Дивимось місто, оборонний монастир 11 століття, що згадується в "Слові о полку Ірогевім"
Далі, вздовж мальовничого берегу десни їдемо до Мезинського нацпарку.
Тут Десна омиває високі пагорби, тече серед лісу.
На березі річки стаємо на ночівлю
Дистанція за день - 80 км

День 3
Їдемо далі вздовж Десни, відвідаємо палац Румянцева-Задунайського, відвідаємо села Вишеньки і Черешеньки)
В Кролевці побачимо унікальну 200-літню яблуню колонію.
Виїжджаємо на берег річки Сейм, ночівля
Дистанція за день - 80 км

День 4
Через Сеймський ландшафтний парк їдемо в Путивль. Тут побачимо памятник Ярославні, два оборонних монастирі, покатаємось по місту.
Ввечері сідаємо на потяг
817 Л Ворожба Київ
Відправлення 18:02
Прибуття 22:33

Дистанція за день - 80 км






Вартість туру: 1085 гривень

* прокат велосипеду на 3 дні - плюс 200 грн до ціни
* прокат туристичного спорялдення на 3 дні - плюс 120 грн до ціни



У вартість туру входить:

• квитки на потяг Київ-Шостка, Путивль-Київ (плацкарт)
• харчування
• вхідні квитки
• послуги інструктора
• групова медична аптечка
• групова велосипедна аптечка
• страховка на весь час подорожі

У вартість туру не входять:

• прокат велосипеда - 200 грн за всю поїздку

• прокат спорядження - 120 грн за всю поїздку




Розташоване на річці Десна. Є одним із найпівнічніших міст України.
Перша письмова згадка про Новгород-Сіверський міститься в «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям», датованому 1078–1079 роками. Але ще раніше, 988 роком, у «Повісті минулих літ» позначено, що інший великий київський князь Володимир, хреститель Київської Русі, наказав будувати міста «на Десні, на Острі і на Рубежі, на Сулі і на Стугні», щоб поставити надійний заслін постійним набігам кочівників. На місці колишнього сіверянського городища, на найвищому і найкрутішому пагорбі придеснянських схилів невідомі будівничі звели укріплення. Невдовзі тут уже височіли стіни і вежі міста-фортеці.
Петропавлівська церква Спаського монастиря
У 1097 році, згідно з рішенням з'їзду князів у Любечі, Новгород-Сіверський стає стольним градом удільного князівства сина київського князя Святослава Ярославовича Олега Святославовича і за часи існування князівства досяг вершини свого розквіту, розвиваючи залізоробне, ковальське, гончарне, деревообробне та ювелірне мистецтва.
Спасо-Преображенський Новгород-Сіверський чоловічий монастир засновано в XI ст. Входить до складу Новгород-Сіверського історико-культурного музею-заповідника «Слово о полку Ігоревім».
Домінантою монастиря є Свято-Преображенський собор, побудований протягом 1791-1817 років за проектом архітектора Джакомо Кваренгі



Мезинський національний природний парк простягається вздовж правого берега р. Десна. На території парку також протікають річки Студинка, Криста, Головесня, Хвостинка. В заплаві р. Десни збереглося багато стариць та озер, серед яких найбільшим є озеро Хатинь, площею 50 га. Болота займають незначні площі і розташовані на півночі парку двома невеликими масивами.
Природна рослинність цієї території не зазнала значних змін в результаті діяльності людини, вона представлена лісами, чагарниками, луками, болотами та водним і прибережно-водним типами рослинності. Переважаючим типом рослинності є лісовий, в якому превалюють дубові, липово-дубові, кленово-липово-дубові ліси, в яких дуб завжди формує перший ярус з домішками інших порід. Другий ярус створюють липа серцелиста та клен гостролистий. В лісах добре розвинуті яруси підліску та травостою.



У с. Вишеньки Чернігівської області розташований палац 18 століття, збудований графом Петром Рум’янцевим-Задунайським, що у 1787 – 1792 роках обіймав посаду президента Малоросійської колегії та генерал-губернатора Лівобережної України. Він цікавився незвичайною архітектурою, тому в селі Вишеньки було збудовано кілька маєтків, а головний палац був збудований за наказом Катерини ІІ, що їхала тоді до Криму. Палац поєднує в собі стилі готики та східного класицизму. На жаль, частина палацу нині зруйнована. В ньому розташований оздоровчий табір для дітей «Сузір’я».



Яблуня-колонія росте у місті Кролевці Сумської області, район Андріївка (вулиця Андріївська, 51).
Яблуня зростає у вигляді куща, який за площею займає близько 10 соток. У яблуні давно вже немає її первісного материнського стовбура, а налічують близько 15 стовбурів-гілок, що приросли до землі. Особливістю яблуні (ніде більше невідомою) є її здатність до самостійного вкорінення гілками. Віття нахиляється до землі і пускає коріння, коли один із стовбурів відмирає. Так яблуня продовжує собі життя. Набравшись сил, вже не гілки, а дерева піднімаються знову догори, рясно вкриваючись квітками навесні і червоно-білими, приємними на смак яблуками восени.
За легендою, дерево має більше 220 років, тому що посадив його нібито садівник князя Мещерського, що колись жив і був похований в Андріївці. Місцеві жителі назвали чудо-яблуню «колонією». Квітує вона щороку, але щоразу плодоносить тільки одна її половина, а друга частина відпочиває. Яблука на смак — солодкі і терпкі.
У місцевих жителів існує повір'я, що ця яблуня розмножується, як кущ аґрусу або смородини через те, що кілька століть тому на неї хтось наклав прокляття.



Це найбільша за площею природно-заповідна територія Сумщини (98857,9 га). Знаходиться в західній частині області на обох бере- І гах мальовничої річки Сумщини — Сейму. Територія парку входить до чотирьох адміністра- І тивних районів. Найбільша площа - в Пугивльському р-ні (36210,6 га), де до території па- І рку входить межиріччя Сейм-Клевень. Далі на І захід 30865,4 га території знаходиться у Конотопському р-ні — аж до границі з Чернігівською областю. Частина території парку (24 664,6 га) належить до Кролевецького р-ну і 7117,3 га — до Буринського.
Безкраї простори парку начебто ховають повноводний з піщаними, а місцями стрімкими, берегами Сейм. Утворюючи в межах парку великі вигини, Сейм зачаровує мальовничістю своєї заплави.
Сейм - найбільша ліва притока Десни, має довжину 717 км і починається із джерел на Старооскольській височині біля с. Семиці, шо в Курській області. Річка перетинає Сумську область із сходу на захід у своїй середній і нижній течії. Найбільшою правою притокою Сейму є Клевень, лівою — Єзуч. У долині Сейму в межах парку багато менших річечок та струмків.



Історія заснування Мовчанського монастиря тісно пов'язана з Софроніївською пустинню. В 1405 році за 20 верст на схід від Путивля, поблизу нинішнього села Нова Слобода над болотом Молче, на місці, де з'явилася чудотворна ікона Пресвятої Богородиці виник невеликий монастир, що називався Молченською (Мовчанською) Різдва Богородиці пустинню.
В 1592 році Мовчанська пустинь була спалена татарами, а в 1593 року всі ченці переселилися до Путивля, де мали кілька «осадних дворів» і перетворили монастирське подвір'я на новий Мовчанський монастир. Протягом 1602-1604 років було зведено муровані укріплення і обитель стала справжнім оборонним форпостом. Монастир служив могутньою фортецею, в якій неодноразово знаходили собі прикриття ченці монастиря та місцеві жителі.
У 1603 році московський цар Борис Годунов надав монастирю нові маєтності и подарував коштовну панагію.
З 18 листопада 1604 року до 26 травня 1605 року Лжедмитрій І використовує монастир, як свою резиденцію. Саме в цей час було побудовано собор Різдва Богородиці та інші культові споруди.
В 1605 році Мовчанська пустинь була приписана до путивльського Мовчанського монастиря, а на її території влаштовано монастирську пасіку.
Під час громадянської війни Смутного часу в монастирі виникла пожежа, в результаті якої будівля сильно постраждала.
В 1653 році зруйнований монастир було відновлено. Щоб уникнути плутанини, Монастир в Путивлі став іменуватися Великим Мовчанським, а відновлений над болотом Молче, - Малим Мовчанським пустинним. Останній з кінця XVII століття почали називати Софронієва пустинь, або ж Софроніївський монастир.
З кінця XVII століття монастир, як і саме місто Путивль почав поступово занепадати.
Впродовж декількох століть в монастирі знаходився склад з порохом та арсенал. Тільки з XIX століття. монастир почав виконувати лише культову функцію.
В другій половині XIX століття на основі зруйнованих фортечних стін та башт будують церкву Іоанна Предтечі в російсько-візантійському стилі. Згодом церкву надбудували, в результаті цього було втрачено первісний вигляд собору.
У пореволюційний період обитель закрили, а ченців розігнали. З 1930-х рр. територію і споруди монастиря займали дитячий будинок, профтехучилище, військовий завод, що стало причиною катастрофічного стану монастиря.
В першій половині XX століття монастир було закрито. Приміщення монастиря використовували як дитячий будинок, сільське профтехучилище та військовий завод. Діяльність цих закладів довела чудову пам’ятку архітектури до катастрофічного стану.
З 1960 року в монастирі ведуться реставраційні роботи, а вже через 17 років тут було створено Державний історико-культурний заповідник. Хоч за радянських часів на реставрацію було витрачено мільйони рублів бюджетних коштів, але жодна з пам'яток не була виведена з аварійного стану.
У 1991 році монастир було передано Українській Православній Церкві(Московського патріархату). Спершу тут діяв чоловічий монастир, нині - жіночий.




Місто Путивль розташоване на правому березі річки Сейм.
Путивль уперше згадується 1146 р. в Іпатіївському літописі, у зв'язку з міжусобною війною новгород-сіверських князів Святослава II та Ігоря Ольговичів з чернігівськими князями Володимиром II та Ізясловом Давидовичем. Проте сліди його заселення сягають IX —X ст.
У другій половині ХІІ ст. та на початку ХІІІ ст. місто було центром удільного князівства, яким правили путивльські князі — одна із віток чернігівських князів. Розташований на перехресті торговельних шляхів, Путивль відігравав важливу роль і був однією з фортець, що захищали Київську Русь від половців.
Путивль оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Саме тут, у Путивлі, Ярославна очікувала звісток про похід свого чоловіка Ігоря Святославовича «в поле незнаемое, половецкое». 1186 р. Путивльська фортеця була безуспішно обложена половцями.
У Путивлі збереглися пам'ятки кам'яної архітектури XVII — XVIII ст.:
ансамбль Мовчанського монастиря з храмом Різдва Богородиці (близько 1630–1636 рр.), з добудованим трапезним теплим храмом (1666–1669 роки), Спаською церквою (1666–1667 рр.), двома двоповерховими корпусами келій (XIX століття) і дзвіницею з бароковим верхом (після перебудови наприкінці XVII — XVIII ст. соборний комплекс нині є єдиною пам'яткою стилю «восьмерик на четверику» в Україні.
Спасо-Преображенський собор (1617-?) з каплицею (середина XVII століття), твір російської архітектури (українські елементи помітні тільки у різьбі іконостасу, що зроблений в традиційному для Росії «тябловому» стилі) і надбрамна церква з дзвіницею (1693–1697 рр.).
Уплив традицій українського дерев'яного будівництва позначений на двоповерховій трипільній, одноверхій церкві Миколи Козацького (1735–1737 рр.) із дзвіницею над притвором (1770-ті рр.) та на Воскресенській церкві (1758 р., не збереглась) типу трапезної у центрі міста.



Місто Путивль розташоване на правому березі річки Сейм.