8-11 березня
Смарагдові гавані Фіоленту
(Севастополь - Інкерман - Чорна річка - Балаклава - яликом на Загублений Світ - Василева балка - мис Фіолент - мис Херсонес - Севастополь)



Туди їдем 7 березня потягом №28 о 18:02, (в Севастополь прибуваємо о 11:23.)
8 березня.
Першого дня ми катаємось вздовж Севастопольської бухти, подивимось мальовничий монастир в Інкермані, руїни фортеці Каламіта. Побачимо мальовниче озеро на місці гіпсових виробіток. Долиною Чорної річки виїжджаємо в Балаклаву. поселяємось в готель, гуляємо вечірнім містом.
Дистанція за день: 32 км

9 березня.
Зранку на човнику вирушаємо у тригодинний вояж у Загублений Світ - мальовничу бухту на мисі Айя, що з усіх боків оточена скелями, туди можна потрапити лише з моря. Далі, об'їжджаємо Балаклавську затоку, побачимо тунелі для підводних човнів, що знаходиться в скелі. Через гори виїжджаємо у Василеву балку - мальовничу бухту з безлюдним пляжем. Далі, знову горами, їдемо понад кромкою яйли, милуючись узбережжям. ввечері приїжджаємо на мис Фіолент, ночуємо в садибі. купаємось на Яшмовому, Царських пляжах.
Дистанція за день: 23 км, гори

10 березня.
Їдемо далі вздовж узбережжя Фіоленту, побачимо мальовничий "грот Діани". Відвідаємо руїни античного міста Херсонес, покатаємось по набережній Севастополя.
Ввечері вирушаємо додому потягом № 28 (з Севастополя відправлення в 18:25, прибуття в Київ в 11.08 ранку)
Дистанція за день: 35 км

Загальна дистанція близько 100 км по гірським, лісовим дорогам і асфальту.

Вартість туру: 1365 гривень
прокат велосипеда і шолому - плюс 100 грн до ціни

У вартість туру входить:
квитки на потяг Київ - Севастополь - Київ (плацкарт)
оренда човника Балаклава - загублений світ і назад
харчування (сніданок, вечеря - гаряча їжа, обіди - бутерброди-сухофрукти)
проживання в садибах
послуги інструктора
групова медична аптечка
групова велосипедна аптечка
страховка на весь час подорожі

У вартість туру не входять:
вхідні квитки в музей підводних човнів і Херсонес (по бажанню)
прокат гірського велосипеда і шолома









З питаннями, уточненням та бажанням приєднатись до поїздки звертайтесь або скористайтесь формою знизу:

  • 067-789-98-22
  • 093-745-00-98
  • 093-767-00-71
  • ICQ: 356339367
  • ICQ: 164788709

скринька:
svitzaochi {зАвиванець} ukr.net






[center]Мапа маршруту:

Веломаршрут 1999643 - powered by Bikemap
Інкерман



Інкерман (крим. İnkerman, «печерна фортеця»; Каламіта, Інкірма) виник у VIII-IX століттях як візантійсько-херсонеський форпост (на місці давнішого таврського поселення), спершу відомий як Каламіта. Середньовічний православний монастирський центр. Імовірно, у зв'язку з цим існують перекази про заслання на тутешні каменоломні імператором Марком Ульпієм Траяном римського єпископа (папи) Климента I, який і загинув у цих місцях мученицькою смертю (утоплений у морі), та про ув'язнення тут у VII столітті папи Мартина I. У 1427 році Олексій Комнін, правитель князівства Феодоро, збудував тут фортецю.
У VIII столітті в Інкермані виникає печерний монастир, який існував майже тисячу років (прийшов у занепад у XVIII столітті після виселення християн з Криму). У 1850 році монастир був відновлений під ім'ям Інкерманського скиту святих Климента та Мартина. У 1867 році проведено розширення, перебудова й упорядкування житлових приміщень і печерних храмів, був заново відкритий печерний храм святого Мартина Сповідника.
Головний храм монастиря, освячений в ім'я святого священномученика Климента, — це один з найбільших печерних храмів Криму. Він має форму тринефної базиліки; у вівтарі, зверху ніші для запрестольного образу — традиційне візантійське рельєфне зображення хреста в колі. Єдиної думки про час спорудження базиліки немає (від VI до VIII століть), але храм вважається найдавнішим, принаймні в Європі. Поруч з храмом святого Климента знаходиться храм святого апостола Андрія Первозванного, який, за переказами, був висічений при святому Клименту. Датується приблизно 96-м роком н.е.



Балаклава


Балаклава (Палакіон)Стародавній географ Страбон згадує про існування тут поселення Сюмболон-лімен «Гавань символів, призвісток». Звідси генуезьке Чембало. Сучасна назва походить від турецького *balyk «риба» та *juva «гніздо» — «Місце, багате рибою»
Балаклавська бухта - одна із самих зручних бухт на Чорному морі для швартування кораблів, база підводних човнів, вона вузька (200-400 м) і глибока (до 17 м), в ній не буває штормів. При вході в бухту скелястий берег робить декілька поворотів, тому з боку відкритого моря гавань взагалі не видно.
Зараз Балаклава є популярним кримським курортом. Туристів приваблює не тільки місто з древньою історією і великою кількістю пам'яток, але й навколишні пляжі, куди можна добратися на катерах, і мальовничі скелі біля мису Айя з гротами.
До 1957 року Балаклава була окремим містом, але тепер офіційно входить до складу Балаклавського району Севастополя.
За часів СРСР — закрите місто, база підводних човнів. Нині відкрите для туристів.
Розташоване на узбережжі Балаклавської бухти Чорного моря. Її унікальність полягає на тому, що завдяки вигнутій формі входу з відкритого моря в ній практично не буває штормів. Глибина бухти невелика, до 8 метрів, тому підводні човни під час холодної війни заходили в бухту тільки вночі, щоб не розсекречувати їхню схованку.
У радянські роки колишнє рибальське поселення використовували для базування військово-морського флоту. Починаючи з 1990-х років, військові кораблі поступово вивели, місто перетворили на туристичний центр. Нині в бухті Балаклави створена база для приватних яхт.
Прямо на схід від міста розпочинаються Кримські гори. Головним елементом місцевого краєвиду є руїни фортеці Чембало. Зі схилу, де стоїть фортеця, відкривається вид на південне узбережжя Криму.
Пам'ятник Лесі Українці в Балаклаві
Балаклава формально є частиною Севастополя, але місцеві мешканці вважають її окремим містом. Фактично від краю житлової забудови Севастополя до Балаклави — близько 10 кілометрів незабудованої території (в основному виноградники). До Севастополя регулярно ходить транспорт, проїзд займає близько 10 хвилин.
У Балаклаві міститься філія Центрального музею Збройних Сил України — Військово-морський музейний комплекс «Балаклава». Експозиція музею висвітлює діяльність Чорноморського флоту. Музей розміщено в приміщенні колишнього заводу і ремонтного доку підводних човнів і ядерного арсеналу.



Фортеця Чембало


Фортеця Чембало На вершині скелі в Балаклаві знаходиться - цитадель, оточена з одного боку урвищем, а з іншого потужними стінами з вісьмома вежами, причому дві вежі стояли осторонь і не були з'єднані зі стінами. Всередині цитаделі знаходився консульський замок-башта (приблизно близько 15 м у висоту), Массаро (митниця) і церква, яка, ймовірно, служила усипальницею знатних жителів.
У середині XIV ст. в бухту Символів прибули генуезці. Їх фортеця підноситься на мисі, що панує над входом до Балаклавської бухти. У 1475 р. Чембало захопили турки, давши їй нову назву - Балак-Юве (Балаклава). У перекладі Балак Юве означає "риб'яче гніздо". Ця фортеця також відома тим, що сюди засилали повалених татарських ханів з Бахчисарая.


мис Айя


Мис Айя утворений скелястою громадою гори Кокія-Кая (557 м над рівнем моря) і пов'язаними з нею із півночі - горою Самналих-Бурун (580 м над рівнем моря), зі сходу - горою Куш-Кая (666 м над рівнем моря). Скелі, складені верхньоюрськими мармуроподібними вапняками, круто падають у безодню моря. У західній частині скелястий і стрімчастий берег мису Айя переходить в урочище Аязьма, а його східна прибережна смуга обмежена скелястим обривом гори Куш-Кая - урочищем Батиліман.
Зелений світ мису Айя нараховує до 500 видів рослин, з яких 28 видів занесені до Червоної книги України. Над грандіозними обривами мису Айя смарагдовим покривалом розкинулися ліси з ялівця високого й сосни Станкевича. Ця рудокора сосна, одягнена в тонку й довгу яскраво-зелену і світло-зелену хвою, уперше виявлена в Криму відомим ученим В.І. Станкевичем. Внаслідок виняткової посухостійкості вона росте навіть там, де немає й натяку на ґрунтовий покрив - на голих вапняках. Окремі дерева на цьому мисі мають вік більше 200 років і досягають 8-10 метрів висоти при діаметрі стовбурів більше півметра. А в урочище заказника Аязьма є цілий гай з сосни Станкевича, подібному якому немає більше ніде у світі.


"Загублений Світ"


"Загублений Світ"так називається ділянка берега на мисі Айя, затиснена між стрімкими скелями, що зриваються в море стінами масиву Арфен-Чер-Бурун на заході і мису Айя на сході (відріг мису Айя, розташований над загубленим світом, іноді називають Кокія-Кала).
Ця невеличка ділянка берега довжиною менше кілометра доступна тільки з моря.


Батарея № 19( Драпушко)


Батарея № 19( Драпушко)Будівницво берегової батареї № 19 розпочато ще в 1912 році, а завершено в 1924. Батарея Драпушко призначалася для боротьби з крейсерами і есмінцями. Озброєння батареї складали чотири 152 мм гармати Кане. Розташовувалася батарея на горі праворуч від виходу з Балаклавської бухти, на скелястому березі між мисом Куро (мис Куронь, він же Батарейний і скелею Митиліно, була встановлена ​​на бетонній основі і мала залізобетонні погреби для боєзапасу і бетонний бруствер, який прикривав особовий склад гармат від вогню противника з моря. Батарея мала круговий обстріл, володіючи скорострільністю до 10 пострілів на хвилину. Проте, з боку суходолу, знаряддя не були захищені і були так само вразливі, як і гармати польової артилерії.


Василева балка


Василева балкамальовнича бухта, знаходиться на півтора км на захід від входу до Балаклавської бухти. Раніше огинала зі сходу гору Псілерахі, зрізанув середині ХХ століття Балаклавським рудоуправлінням. Названа на честь церкви Св. Василія, щораніше знаходилася в цьому районі.


Батарея № 21


Батарея № 21На вершині гори Кая-Баш над Балаклавою, розташовані останки 21-ої берегової батареї, зведеної на місці французького редуту № 8 першої лінії Кельмеж, а також на колись розташованих тут позиціях пускових установок зенітних ракет середнього радіусу дії С-300


мис Фіолент


Мис Фіолент мис в південно-західній частині Кримського півострова, в Балаклавському районі Севастополя. Мис складений гірськими породами вулканічного походження, залишками вивержень стародавнього вулкана, що діяв тут 150 млн років тому. По обидва боки від мису на берегових урвищах видно потоки лави і пласти туфів. Древній вулкан суттєво зруйнований морем, зверху його вкривають вапняки, але є і вкраплення мінералів (яшма, сердолік, халцедон та інші), завдяки яким отримав свою назву Яшмовий пляж на схід від мису.
За переказами, саме на мисі Фіолент ступив на кримську землю апостол Андрій Первозванний, який прибув сюди для проповіді Євангелія.
Крім назви Фіолент мис був також відомий під іменами Партеніум, Феленк-Бурун, Манастир-Бурун, мис Святого Георгія.
Найдавніша назва мису — Партеніум (або мис Діви) грецького походження і пов'язане з давньо-грецьким міфом про Іфігенію, яка була віднесена сюди Артемідою, щоб стати жрицею в храмі Діви. Цей міф використовували поети і письменники Евріпід, Есхіл, Йоганн Гете, Олександр Пушкін, Леся Українка, композитор Крістоф Ґлюк, художники Іван Айвазовський і Валентин Сєров.
Фіолент також називали мисом Святого Георгія, бо за переказами святий з'явився потерпілим від бурі грецьким морякам на скелі Святого Явління біля мису. Моряки що вижили у 891 році заснували на скелях на схід від мису Свято-Георгіївський монастир[1]. Святому мис зобов'язаний ще однією своєю назвою — Манастир-Бурун (крим. manastır — монастир, крим. burun — мис).
Назва Фіолент (Фелент, Феолент) вперше з'являється на картах Новоросії в 1807 році. Існує кілька версій походження сучасної назви. Згідно з першою з них «Фіолент» — це грецький вираз «Божа країна». Згідно з іншою, назва походить з часів панування генуезців і походить від італ. violente — «несамовитий» (біля мису часті морські шторми). Ще одна етимологія виводить назву від тур. felenk (скат для спуску суден на воду)[2]. Російський історик, кримський краєзнавець Олександр Бертьє-Делагард вважав, що назву можна перекласти з турецького як «Тигровий мис», бо на скелястому березі чергуються смуги жовтуватого вапняку і темного трахіта, що нагадує тигрову шкуру.
Жителі Севастополя називають Фіолентом не тільки сам мис, а й ділянку узбережжя завдовжки близько 10 км


Свято-Георгіївський монастир і скеля Святого Пришестя



Свято-Георгіївський монастиррозташований на Гераклейському півострові, між мармуровою балкою і мисом Фіолент, на верхній терасі берега, прямовисно обривається із заходу до моря. Перша відома документальна згадка про Георгіївський монастир датується 1578 роком. За переказами монастир заснований в 891 р. грецькими моряками. Вони, заскочені бурею, терпіли аварію корабля, і, розуміючи неминучість загибелі, стали закликати на допомогу святого великомученика Георгія. Святий, почувши їх молитви, з'явився на великій скелі поблизу берега і миттєво втихомирив бурю. Коли врятовані моряки піднялися на скелю, то на її вершині вони знайшли ікону святого великомученика Георгія, винесли її на берег і в скелі влаштували печерну церкву. У 1891 р. на скелі Святого Пришестя був поставлений хрест із зображенням святого великомученика Георгія Переможця, що вражає дракона і датою "891-1891"


мис Лермонтова (Джаншиїв мис), грот Діани


мис Лермонтова (Джаншиїв мис), грот ДіаниВсередині цього мису є своєрідна природна "морська брама", крізь яку спокійно проходить шлюпка, т.зв. грот Діани, очевидно на честь храму Артеміди-Діани, який, як вважають, знаходився на мисі Фіолент.
Назву мису пов'язують із ім'ям власниці дачі, що перебувала на піднесеному березі в районі цього мису.
Застаріла назва Джаншиїв - за прізвищем Г.А. Джаншиєва, засновника однойменного курортного селища, що розташовувалося на узбережжі поблизу цього мису.


Херсонес



Херсонес Таврійський (дав.-гр. Χερσόνησος )значить «півострів», за середньовіччя Херсон, у слов'янських джерелах Корсунь) — старогрецьке місто-держава в південно-західній частині Криму (у межах Севастополя). Херсонес Таврійський був заснований 422–421 рр. до н. е. грецькими вихідцями з Гераклеї Понтійської як грецька колонія на північному узбережжі Чорного моря і за античної доби став важливим торговельним, ремісничим і політичним центром південно-західного узбережжя Криму.



Пам'ятник затопленим кораблям


Пам'ятник затопленим кораблям (його ще називають пам'ятник затонулим кораблям) - візитна картка Севастополя. Він розташований у Севастопольській бухті, в 10 метрах від набережної Приморського бульвару.
Пам'ятник затопленим кораблям - це триметровий гранітний стрімчак, складений із грубо оброблених кам'яних брил. Його верхівку вінчає коринфська колона з бронзовим двоглавим орлом, який спрямував свій погляд до моря. В одному дзьобі орла - лавровий вінок слави, в іншому - морський якір. До основи монумента прикріплена бронзова плита з картою Севастопольської бухти і лініями затоплення кораблів. Напис на плиті свідчить: «В пам'ять кораблів, затоплених в 1854 і 1855 роках для загородження входу на рейд». Загальна висота пам'ятника затонулим кораблям - майже 17 метрів.
Пам'ятник затопленим кораблям був споруджений у 1905 році, до 50-річчя першої героїчної оборони Севастополя. Його творці - скульптор А. Г. Адамсон, архітектор В. А. Фельдман та військовий інженер О. І. Енберг.
15 військових суден Чорноморського флоту затопили в період Кримської війни і першої оборони Севастополя для загородження входу на внутрішній рейд військовим судам Англії, Франції, Туреччини. Ось вони - лінійні кораблі: «Дванадцять апостолів», «Святослав», «Ростислав», «Гавриїл», «Сілістрія», «Варна», «Уриїл», «Селафаїл», «Три Святителя», фрегати: «Флора», «Сізополь», «Кагул», «Месемврія», «Мідія», корвет «Пілад». Екіпажі кораблів, знявши артилерійські знаряддя, захищали Севастополь на бастіонах.
Всього в бухті затопили близько 80 кораблів. Після закінчення Кримської війни частину з них підняли на поверхню