Велотур: Святі гори, білі скелі і кам'яний ліс
22-24 червня(Трійця)
Святі гори, білі скелі і кам'яний ліс
Маршрут: (Святогірська лавра - Словянськ - Дружківський камяний ліс - Білокузьминівка - Артемівськ - Соледар)
З Києва їдем у п'ятницю потягом 20К ("ЛУГАНЬ" ) (з Києва о 17:09) до Краматорська, де зробимо пересадку на електричку до Святогірська.
Субота.
Відвідаємо Святогірську лавру, помилуємось видом на крейдяні гори і вигини Сіверського Донцю.
Їдемо 40 км в Словянськ.
На електричці №6281(зі СЛОВ'ЯНСЬКА о 12:52, на ст. ДРУЖКІВКА о 14.00)
Дивимось скамянілий ліс на околиці села. На ночівлю їдемо в Білокузьминівку, ночуємо на березі ставку з мальовничим видом на крейдяні скелі.
Неділя.
Зранку милуємось Крейдяними скелями.
Переїзд в Артемівськ.
закупка шампанського у фірмовому магазині славнозвісного заводу
Понеділок.
переїзд в Соледар
екскурсія в соляні печери.
В понеділок о16.16 808 потягом їдемо в Харків, де пересідаємо на потяг 63О і в понеділок о 7.13 ранку ми в Києві.
Загальна дистанція - 120 км, дороги переважно асфальтовані
Вартість туру: 975 гривень
* прокат велосипеда і шолома - плюс 150грн від ціни
* прокат спальника, намету, велобаулу(в який влізуть Ваші речі + частина групового спорядження) - плюс 50 грн від ціни
У вартість туру входить:
• квитки на потяг Київ – Святогірськ і Сіль – Київ (плацкарт)
• електрички Словянськ - Дружківка і Сіль-Харків
• доставка велосипедів на вокзал і з вокзалу в Києві
• послуги 2-х гідів-вело інструкторів
• харчування згідно програми
• групова медична аптечка
• групова велосипедна аптечка
• страховка на весь час подорожі
У вартість туру не входять:
• харчування в поїзді
• прокат велосипеду і спорядження
• постіль в поїзді (у кожного буде спальний мішок)
• вхідний квиток в шахту Соледару(100 грн)
Святі гори — назва крейдяних виступів на правому боці Сіверського Дінця (за 32 км від м. Слов'янська Донецької області). Печери у крейдяних виступах над Сіверським Дінцем були заселені ченцями-пустинниками. Близько 1624 року тут засновано Святогірський Успенський монастир. За деякими даними, ченці почали оселятися на С. Г. наприкін. 11 ст. До кін. 17 ст Святогірський монастир не мав жодних наземних споруд.
Головна споруда цього часу — Успенський собор, побудований за проектом петербурзького архітектора О.Горностаєва. 53-метрову кубовидну споруду вінчали п'ять позолочених куполів з хрестами. Успенський собор залишався головним храмом монастиря до його закриття в 1922. За радянської впади на базі монастиря організовано Будинок відпочинку. У 1980 уряд України оголосив архітектурний комплекс Святогірського монастиря Державним історико-архітектурним заповідником. У 1992 Свято-Успенський чоловічий монастир відновив свою діяльність.
"Дружківка - старожитнє запорізьке поселення. За однією з легенд засновником міста був козак Дружко, який заснував на території Олексієво-Дружківки, козацький пост приблизно у першій половині сімнадцятого століття.
В старину там стояв пікет запорізького козацтва. Після переселення запоріжців в Олешки й після Прутського походу 1711 року, коли ця місцевість відійшла під турецько-татарську владу, в Дружківці сиділо декілька пристарілих запоріжців-характерників. В 1768 і 1769 рр. запоріжці дружно відстояли й захистили свою Дружківку від усіх нападів і наскоків агарянських (тобто татарських)."
Скам'янілі дерева були знайдені неподалік від Олексієво-Дружківки в 1973 р. під час розробки піщаного кар'єру. На поверхні видни скам'янілих стовбурів. Їм, приблизно, по 160-250 мільйонів років. У світі скам'янілі дерева на поверхні землі є біля Дружківки; в штаті Аризона (Petrified Forest National Park) і в штаті Вашингтон (Ginkgo/Wanapum State Park), США; на острові Лесбос, Греція (Petrified Forest of Lesvos).
Поблизу села Білокузьминівка Костянтинівського району на тлі блакитного неба чітко вимальовується крейдяна гора. Її східний край круто обривається біло-сірими скелями. І чим ближче підходиш до них, тим величніше їх вид: вони піднімаються над невеликою степової річкою на висоту більше 25 метрів, біля самого підніжжя величезних стін утворилося кілька великих і маленьких печер. Окремо на східній околиці оголення піднімається гора Меч, зачаровуючи своєю неповторною красою. Скелі й оголення крейди зовсім позбавлені рослинності, хоча й від цього не стають менш привабливими А на осипах рослинність з'являється. Зустрічаються тут головним чином сухолюбівие рослини. На краю осипу - лугова рослинність: жовтці, конюшина, герань лугова. Майже біля самих вершин крейдяних скель в глибоких ущелинах і нішах звили гнізда стрижі. Крейдяні скелі - результат відкладень останнього періоду мезозойської ери. Проходило формування крейди в чистих теплих морських водах з різних дрібних організмів з вапняним скелетом. Серед крейдяного щебеню зустрічається дуже багато кременю. На околиці Білокузьминівка археологами виявлена стоянка первісної людини і майстерня з обробки кременю.
Артемівськ(до 1924 року Бахмут) — великий центр видобування кам'яної солі.
Перший острог(дерев'яний замок) на р. Бахмут було збудовано слобідськими козаками з дозволу московського уряду в 1703 р., а перший його опис складено в 1704 р.
З 70-х рр. XIX ст. в околицях Бахмута починають розробляти поклади кам'яної солі, а пізніше — вогнетривкої глини і гіпсу.
Артемівський завод шампанських вин — найбільше в Східній Євпропі підприємство з виробництва шампанського класичним пляшковим способом.
Історія виробництва почалася в середині XVIII сторіччя — коли заповзятливий німець прусського походження Е. П. Фарке підписав договір з міською общиною Бахмута (стара назва Артемовська), згідно з яким брав на себе зобов'язання провести в місті водопровід і відремонтувати шляхи взамін на довгострокову оренду території з гіпсовими покладами.
Умови в підземних штольнях як не можна краще підходили для цього: постійна, незалежно від пори року, температура (13-14° С), сприятлива вологість повітря (85-90 %), величезна територія (26 га). Крім того, на вибір місця для виробництва ігристого, вплинув і той факт, що гіпсові штольні Артемівського заводу шампанських вин за умовами абсолютно ідентичні заводам відомих французьких виробників провінції Шампань долини Луари.
Соледар (до 1991 року — Карло-Лібкнехтівськ) - місце, де видобувають знайому кожному сіль в кілограмових біло-блакитних пачка.
Серед соленосних регіонів особливе місце посідає південно-східна частина Донбасу, де на місці мілководої затоки древнього Пермського моря близько 250 років тому утворилися величезні поклади кам'яної солі. Історики свідчать про те, що ще до нашої ери люди могли отримувати цей життєво важливий мінерал шляхом випаровування його з солоної ропи Торських та Бахмутських озер, розташованих на місці розвіданого згодом Артемівського родовища кам'яної солі. Але лише у XVI столітті видобуток виварювальної солі на Донбасі став регулярним.
З розвитком соляного виробництва нерозривно пов'язана історія усього Донбасу. Виробництво виварювальної солі вимагали все більше дрів, що привело до знищення навколишніх лісів. Потрібний був новий енергоносій, яким і став виявлений близько 300 років тому в Донецькому краю кам'яне вугілля. Його використовували перш за все для збільшення виробництва солі, а вже згодом - для розвитку металургії таі інших індустріальних потреб.
Під час екскурсії є змога спуститися на глибину 300 метрів у справжню соляну шахту для того, щоб побачити скарби Соледара: музей, діючу підземну церкву, соляні скульптури, самородний кристал солі розміром з людський зріст. Ці визначні пам'ятки дозволили Соледару потрапити в книгу рекордів Гіннеса. На базі підприємства діє санаторій «Соляна симфонія», в одній з виробок проводяться концерти симфонічної музики.
Терикон (фр. Terri — відвал породи, фр. Conique — конічний) — штучна конусоподібна насип порожньої породи, витягнутої при підземній розробці покладів вугілля та інших корисних копалин. Насипи трапляються не лише конусоподібні. Все залежить від способу утворення. Якщо опустити термінологію, то конусоподібні насипаються вагонеткою, яку тросом чи рейками доправляють нагору, через це шляху для комфортного сходження на подібний різновид териконів не існує. Другий варіант – це насипання терикону машинами. Відповідно маємо закручену за спіраллю стежку для рухів самоскидів (самосвалів) з породою.
В Донецькій області нараховується 641 терікон (1257 в усьому Донбасі), що займають площу у 5000 га або ж 0,2% від загальної площі області. Перші донецькі штучні гори з’явилися тут ще до революції. За різними джерелами їх чи то 68 чи 125.
З питаннями, уточненням та бажанням приєднатись до поїздки звертайтесь:
скринька:
svitzaochi {зАвиванець} ukr.net
Ізюм — місто на Слобожанщині, центр Ізюмського району, одне з найбільших міст Харківської області України. Розташований біля підніжжя найвищої в Харківській області гори Кременець на звивистому березі Сіверського Дінця. Неподалік у нього впадає річка Оскіл. Місто оточене дуже густими лісами, які чергуються з численними височинами, степовими розораними ділянками.
Гора Кременець - геологічна пам'ятка природи. На поверхню виходять верхньокрейдові і юрські породи з численними залишками кремнію і фосфору. Але для ізюмчан та гостей міста це місце цікаве перш за все тим, що тут зосереджено багато пам'яток різних епох - немов музей під відкритим небом.
На схилі гори встановлені кам'яні статуї половецьких «баб». З гори відкриваєцця чудовий краєвид на Сіверський Донець і околиці.
Святі гори, білі скелі і кам'яний ліс
Маршрут: (Святогірська лавра - Словянськ - Дружківський камяний ліс - Білокузьминівка - Артемівськ - Соледар)
З Києва їдем у п'ятницю потягом 20К ("ЛУГАНЬ" ) (з Києва о 17:09) до Краматорська, де зробимо пересадку на електричку до Святогірська.
Субота.
Відвідаємо Святогірську лавру, помилуємось видом на крейдяні гори і вигини Сіверського Донцю.
Їдемо 40 км в Словянськ.
На електричці №6281(зі СЛОВ'ЯНСЬКА о 12:52, на ст. ДРУЖКІВКА о 14.00)
Дивимось скамянілий ліс на околиці села. На ночівлю їдемо в Білокузьминівку, ночуємо на березі ставку з мальовничим видом на крейдяні скелі.
Неділя.
Зранку милуємось Крейдяними скелями.
Переїзд в Артемівськ.
закупка шампанського у фірмовому магазині славнозвісного заводу
Понеділок.
переїзд в Соледар
екскурсія в соляні печери.
В понеділок о16.16 808 потягом їдемо в Харків, де пересідаємо на потяг 63О і в понеділок о 7.13 ранку ми в Києві.
Загальна дистанція - 120 км, дороги переважно асфальтовані
Вартість туру: 975 гривень
* прокат велосипеда і шолома - плюс 150грн від ціни
* прокат спальника, намету, велобаулу(в який влізуть Ваші речі + частина групового спорядження) - плюс 50 грн від ціни
У вартість туру входить:
• квитки на потяг Київ – Святогірськ і Сіль – Київ (плацкарт)
• електрички Словянськ - Дружківка і Сіль-Харків
• доставка велосипедів на вокзал і з вокзалу в Києві
• послуги 2-х гідів-вело інструкторів
• харчування згідно програми
• групова медична аптечка
• групова велосипедна аптечка
• страховка на весь час подорожі
У вартість туру не входять:
• харчування в поїзді
• прокат велосипеду і спорядження
• постіль в поїзді (у кожного буде спальний мішок)
• вхідний квиток в шахту Соледару(100 грн)
______________________________Святогірськ_____________________________________________
Святі гори — назва крейдяних виступів на правому боці Сіверського Дінця (за 32 км від м. Слов'янська Донецької області). Печери у крейдяних виступах над Сіверським Дінцем були заселені ченцями-пустинниками. Близько 1624 року тут засновано Святогірський Успенський монастир. За деякими даними, ченці почали оселятися на С. Г. наприкін. 11 ст. До кін. 17 ст Святогірський монастир не мав жодних наземних споруд.
Головна споруда цього часу — Успенський собор, побудований за проектом петербурзького архітектора О.Горностаєва. 53-метрову кубовидну споруду вінчали п'ять позолочених куполів з хрестами. Успенський собор залишався головним храмом монастиря до його закриття в 1922. За радянської впади на базі монастиря організовано Будинок відпочинку. У 1980 уряд України оголосив архітектурний комплекс Святогірського монастиря Державним історико-архітектурним заповідником. У 1992 Свято-Успенський чоловічий монастир відновив свою діяльність.
_____________________________________Дружківка_______________________________________
"Дружківка - старожитнє запорізьке поселення. За однією з легенд засновником міста був козак Дружко, який заснував на території Олексієво-Дружківки, козацький пост приблизно у першій половині сімнадцятого століття.
В старину там стояв пікет запорізького козацтва. Після переселення запоріжців в Олешки й після Прутського походу 1711 року, коли ця місцевість відійшла під турецько-татарську владу, в Дружківці сиділо декілька пристарілих запоріжців-характерників. В 1768 і 1769 рр. запоріжці дружно відстояли й захистили свою Дружківку від усіх нападів і наскоків агарянських (тобто татарських)."
Скам'янілі дерева були знайдені неподалік від Олексієво-Дружківки в 1973 р. під час розробки піщаного кар'єру. На поверхні видни скам'янілих стовбурів. Їм, приблизно, по 160-250 мільйонів років. У світі скам'янілі дерева на поверхні землі є біля Дружківки; в штаті Аризона (Petrified Forest National Park) і в штаті Вашингтон (Ginkgo/Wanapum State Park), США; на острові Лесбос, Греція (Petrified Forest of Lesvos).
________________________________Білокузьминівка__________________________________________
Поблизу села Білокузьминівка Костянтинівського району на тлі блакитного неба чітко вимальовується крейдяна гора. Її східний край круто обривається біло-сірими скелями. І чим ближче підходиш до них, тим величніше їх вид: вони піднімаються над невеликою степової річкою на висоту більше 25 метрів, біля самого підніжжя величезних стін утворилося кілька великих і маленьких печер. Окремо на східній околиці оголення піднімається гора Меч, зачаровуючи своєю неповторною красою. Скелі й оголення крейди зовсім позбавлені рослинності, хоча й від цього не стають менш привабливими А на осипах рослинність з'являється. Зустрічаються тут головним чином сухолюбівие рослини. На краю осипу - лугова рослинність: жовтці, конюшина, герань лугова. Майже біля самих вершин крейдяних скель в глибоких ущелинах і нішах звили гнізда стрижі. Крейдяні скелі - результат відкладень останнього періоду мезозойської ери. Проходило формування крейди в чистих теплих морських водах з різних дрібних організмів з вапняним скелетом. Серед крейдяного щебеню зустрічається дуже багато кременю. На околиці Білокузьминівка археологами виявлена стоянка первісної людини і майстерня з обробки кременю.
________________________________Бахмут_____________________________________________
Артемівськ(до 1924 року Бахмут) — великий центр видобування кам'яної солі.
Перший острог(дерев'яний замок) на р. Бахмут було збудовано слобідськими козаками з дозволу московського уряду в 1703 р., а перший його опис складено в 1704 р.
З 70-х рр. XIX ст. в околицях Бахмута починають розробляти поклади кам'яної солі, а пізніше — вогнетривкої глини і гіпсу.
Артемівський завод шампанських вин — найбільше в Східній Євпропі підприємство з виробництва шампанського класичним пляшковим способом.
Історія виробництва почалася в середині XVIII сторіччя — коли заповзятливий німець прусського походження Е. П. Фарке підписав договір з міською общиною Бахмута (стара назва Артемовська), згідно з яким брав на себе зобов'язання провести в місті водопровід і відремонтувати шляхи взамін на довгострокову оренду території з гіпсовими покладами.
Умови в підземних штольнях як не можна краще підходили для цього: постійна, незалежно від пори року, температура (13-14° С), сприятлива вологість повітря (85-90 %), величезна територія (26 га). Крім того, на вибір місця для виробництва ігристого, вплинув і той факт, що гіпсові штольні Артемівського заводу шампанських вин за умовами абсолютно ідентичні заводам відомих французьких виробників провінції Шампань долини Луари.
_____________________________Соледар________________________________________________
Соледар (до 1991 року — Карло-Лібкнехтівськ) - місце, де видобувають знайому кожному сіль в кілограмових біло-блакитних пачка.
Серед соленосних регіонів особливе місце посідає південно-східна частина Донбасу, де на місці мілководої затоки древнього Пермського моря близько 250 років тому утворилися величезні поклади кам'яної солі. Історики свідчать про те, що ще до нашої ери люди могли отримувати цей життєво важливий мінерал шляхом випаровування його з солоної ропи Торських та Бахмутських озер, розташованих на місці розвіданого згодом Артемівського родовища кам'яної солі. Але лише у XVI столітті видобуток виварювальної солі на Донбасі став регулярним.
З розвитком соляного виробництва нерозривно пов'язана історія усього Донбасу. Виробництво виварювальної солі вимагали все більше дрів, що привело до знищення навколишніх лісів. Потрібний був новий енергоносій, яким і став виявлений близько 300 років тому в Донецькому краю кам'яне вугілля. Його використовували перш за все для збільшення виробництва солі, а вже згодом - для розвитку металургії таі інших індустріальних потреб.
Під час екскурсії є змога спуститися на глибину 300 метрів у справжню соляну шахту для того, щоб побачити скарби Соледара: музей, діючу підземну церкву, соляні скульптури, самородний кристал солі розміром з людський зріст. Ці визначні пам'ятки дозволили Соледару потрапити в книгу рекордів Гіннеса. На базі підприємства діє санаторій «Соляна симфонія», в одній з виробок проводяться концерти симфонічної музики.
______________________________Терикони____________________________________________
Терикон (фр. Terri — відвал породи, фр. Conique — конічний) — штучна конусоподібна насип порожньої породи, витягнутої при підземній розробці покладів вугілля та інших корисних копалин. Насипи трапляються не лише конусоподібні. Все залежить від способу утворення. Якщо опустити термінологію, то конусоподібні насипаються вагонеткою, яку тросом чи рейками доправляють нагору, через це шляху для комфортного сходження на подібний різновид териконів не існує. Другий варіант – це насипання терикону машинами. Відповідно маємо закручену за спіраллю стежку для рухів самоскидів (самосвалів) з породою.
В Донецькій області нараховується 641 терікон (1257 в усьому Донбасі), що займають площу у 5000 га або ж 0,2% від загальної площі області. Перші донецькі штучні гори з’явилися тут ще до революції. За різними джерелами їх чи то 68 чи 125.
______________________________________________________________________________
З питаннями, уточненням та бажанням приєднатись до поїздки звертайтесь:
- 8-067-789-98-22
- 8-093-745-00-98
- 8-093-767-00-71
- 8-044-360-36-70
- ICQ:
356339367
- ICQ:
164788709
скринька:
svitzaochi {зАвиванець} ukr.net
Ізюм — місто на Слобожанщині, центр Ізюмського району, одне з найбільших міст Харківської області України. Розташований біля підніжжя найвищої в Харківській області гори Кременець на звивистому березі Сіверського Дінця. Неподалік у нього впадає річка Оскіл. Місто оточене дуже густими лісами, які чергуються з численними височинами, степовими розораними ділянками.
Гора Кременець - геологічна пам'ятка природи. На поверхню виходять верхньокрейдові і юрські породи з численними залишками кремнію і фосфору. Але для ізюмчан та гостей міста це місце цікаве перш за все тим, що тут зосереджено багато пам'яток різних епох - немов музей під відкритим небом.
На схилі гори встановлені кам'яні статуї половецьких «баб». З гори відкриваєцця чудовий краєвид на Сіверський Донець і околиці.
11-12 вересня
31 грудня - 3 січня