projdusvit, Sunday 30 December 2007 - 17:14:24

Заліщики – Зелений Гай – Івано-Золоте – Устечко – Червоноград – Нирків – Поділля – Нагорянка – Ягільниця – Чортків



До Заліщиків найзручніше їхати Чернівецьким потягом № 627К (київ-пас. 18.21 -- заліщики 7.30). З Заліщиків будемо їхати переважно вздовж самого берега Дністра. Для цього їдемо містом в напрямку мосту через Заліщики. Про Заліщики і що там цікавого можна подивитись тут: http://castles.com.ua/zal.html.
Отож, перед автомобільним мостом через Дністер з’їжджаємо до річки і рухаємось доріжками/стежками вздовж неї проти течії. Невдовзі проїдемо під залізничним мостом, через кілометр виїжджаємо до паромної переправи через річку. Такої колоритної штуки я давно не бачив: рухається вона лише за допомогою течії, щоб змінити напрям руху достатньо змінити кут, під яким паром знаходиться до течіїї. Якщо хочете покататись, пам’ятайте, паромщик працює до другої дня по базарних днях;)
Недалеко від переправи джерело з цілющою водою, біля нього є ще пам’ятний знак, де коротко описана його непроста історія.
Їдучи берегом далі, опиняємось в селі Печорна. Більшість будинків тут мають специфічну будову: як в Криму будують будинки з ракушняка, в Карпатах і Поліссі зі зрубу, тут стіни викладають із плоского каменю, нашарованого у схилах Дністровського каньйону.
Проїхавши сільську церкву повертаєм праворуч, далі їдемо грунтовою дорогою в с. Зелений Гай. В селі є нова кам’яна церква, а поруч із нею – стара дерев’яна. Ще в самому центрі села стоїть колоритна криниця-журалель, от кільки чомусь зверха вона накрита каналізаційним люком..
Від церкви їдемо далі селом у північному напрямку. Майже одразу за селом починається ліс. Щоб потрапити в Іване-Золоте, їдемо дорогою, що спочатку іде паралельно до краю лісу, і тримаємось її, нікуди не звертаючи. Невдовзі виїжджаємо до поля, але продовжуєм рухатись попри ліс. Скоро опиняємось над урвищем Дністровського каньйону. Вид звідси просто шикарний: під нами ріка робить великий гак, до води з лівого берега сходять стрімкі стіни. На протилежному боці – , луки, акуратні квадратики городів і мозаїка з копиць сіна. Звідси довго не хочеться кудись їхати Тут же з каньйону відходить ніби маленький відріг, з якого особливо добре продивляється протилежний берег. В цьому місці земля порізана залишками окопів чи то І чи ІІ світової, чи ще якоїсь з багато чисельних воєн, що не раз проходили в цьому прикордонному краї.
Рухаючись далі дорогою, впираємось в балку, порослу сосновим лісом, її потрібно о’бїхати праворуч, невдовзі знову рухаємось вздовж краю каньйону. Так виїздимо в Івано-Золоте. Звідси можна їхати до Червоноградського палацу рівною дорогою через села Глушка, Торське, Нагоряни.
Цікавішим буде шлях вздовж річки. Для цього спускаємось до місцевої церкви, від неї іде дорога, що потроху піднімається лісом, а далі іде знову по-під край урвища, відповідно можна насолоджуватись чудовими краєвидами на Дністер із висоти пташиного польоту.
Ця дорога перед селом Устечко спускається до річки, і нею ми потрапляєм до витоку річки Джурин в Дністер.Тепер рухаємось вздовж Джурина вверх по течії. Кілометрів за п’ять виїжджаємо до надзвичайно мальовничого 16 метрового водоспаду. Отож, ми вже знаходимось в неіснуючому селі Червоне. Над водоспадом є старовинний міст, яким колись їздими катери до палацу. Звідси, власне, вже видно дві романтичні круглі вежі колись розкішного маєтку.
На огляд цих місць варто запланувати побільше часу, тому що тут дуже кльово! Справді, палац знаходиться ніби на острові посеред каньйону, притому сам той острів має круті береги, і палац височить над прилеглою долиною. Притому все вкрито лісом. Словами то важко описати, ліпше видно на фото, але найкраще побачити то вживу, переконаний та краса нікого не зможе залишити байдужим.
Якщо ви вирішили тут заночувати, тут безліч стоянок, щоправда влітку, мабуть, і людей не менше. Гарний краєвид з долини, ліс навколо і хороша галявина на березі річки є з південної сторони від палацу, фактично навпроти руїн костелу.
На другий день маршрут рекомендую планувати з врахуванням часу на покупатись в водоспаді і понасолоджуватись околицями. Виїздити варто «головною» дорогою, та що виводить в село Нирків – палац і руїни костелу видно звідти в особливо гарному ракурсі.
З Ниркова їдемо польовою дорогою в Поділля. Для цього одразу після підйому з Червоноградського каньйону біля пам’ятника(хоть вбийте, не згадаю кому той пам’ятник..) повертаєм праворуч на дорогу, що веде в Солене, але звертаєм із неї вліво біля зруйнованих колгоспних будівель і рухаємось вздовж лінії електропередач. Проїхавши два струмочки, третій обїжджаєм ліворуч. Загалдом то дорогою потрапляєм в Поділля. Виїхавши на асфальт, повертаєм ліворуч, їдем так метрів зі сто, і за автобусною зупинкою повертаєм праворуч на польову дорогу, якою за 12 км потрапляєм в Нагорянку і Ягільницю. Із траси добре видно по праву сторону на горі Ягільницький замок.
Подивившись на всі цікавинки Язлівця рушам у кінцевий пункт нашої вело мандрівки – Чортків. До нього якихось 10 км доброго асфальту. А ось сам Чортків вимагає багато часу, адже тут на кожному метрі є щось цікавеньке. Кожен будиночок особливий. Чортківський костел просто захоплює дух, біля нього виникає таке відчуття, що знаходишся десь у Празі. Є тут і свій замок, є кілька старих дерев’яних церков, та і сучанний греко-католицький собор у формі тризубу не може не вражати. Все місто справляє дуже позитивне враження і бажання неодмінно сюди повернутись.
Якщо маєте ще час до потягу, можна відвідати ресторано-готель «Авіаносець», готують тут смачно, інтер’єр справжнього ресторану а ціни як в Пузатій Хаті. Є тут також і сауна, так що маючи час до відправлення потягу тут буде чим себе зайняти
Назад їдемо потягом № 628Л чортків 20.37 -- київ-пас. 8.12
P.S. мало не зубув, весь наш шлях із Заліщиків до Чорткова супроводжується Микулинецьким пивом у вільному продажі. Так що їдучи додому не забудьте купити пару пляшок цього децифітного для Києва напою для друзів, які не змогли поїхати з вами. Вони вам будуть дуже вдячні!

Відстані
1 день: Заліщики – Червоно град - 43 км
2 день: Червоно град – Чортків - 45 км


Загальний шлях за два дні – близько 90 км

Фотографії з поїздки цим маршрутом в кінці грудня 2007 року дивимось тут

МАПА МАРШРУТУ (250 кілобайт)