Кам’яна могила і термальні джерела
(Мелітополь - Камяна могила - термальні джерела - Новоолексіївка)


Кам'яна́ Моги́ла — світова пам'ятка древньої культури в Україні поблизу Мелітополя (с. Терпіння) у Запорізькій області над річкою Молочною, Національний історико-археологічний музей-заповідник.

Це останець пісковика Сарматського моря третинного періоду. Пізніше, коли виникло Понтійське море, на цьому місці утворилися вапнякові відкладення. Згодом море зникло, запанувала пустеля. Коли танув льодовик, «велика вода» утворила долини рік і велетенські вимивини, над долиною постав великий острів. З часом утворився кам'яний пагорб, під впливом води та вітру його плити набули дивовижних обрисів. На багатьох з них можна побачити відбитки рослин та молюсків Сарматського моря. Упродовж років у цьому кам'яному «панцирі» утворювалися печери і гроти, які стародавні люди мали за святилища. Саме сюди приходили перед полюванням первісні мисливці, щоб вершити свої таїнства.

Кам’яна могила займає площу близько 3-х гектарів, висота останця сягає 12 м, кількість плит пісковику перевищує 3 тисячі. Великий кам’яний пагорб в степу приваблював давніх людей як явище надзвичайне, фантастичне; його виникнення залишалося для них таємницею. Очевидно, що саме з цих причин первісні люди обожнювали пагорб і перетворили його на місце поклоніння своїм богам, здійснення культових обрядів, зображення сакральних малюнків. Потрібно зазначити, що у давніх народів існував релігійний культ гори, яка ототожнювалася з житлом богів.

Особливу увагу і наукові дискусії викликають численні зображення, що нагадують давні письмена, які датують дошумерським періодом. Зокрема, сучасний російський шумеролог, професор А.Г. Кифішин стверджує, що ним прочитані деякі написи з гротів Кам’яної могили, він датує їх VII-III тис. до Р. Х. і знаходить паралелі з написами на глиняних табличках міста-держави Ур в Месопотамії (нині – Ірак) та шумерського міста Шуруппак на р. Євфрат. Крім того, вчений виявив палеолітичну карту річок України, на якій позначені Дніпро, Південний Буг, Дністер, Молочна. Висновок А.Г. Кифішина – Кам’яна могила могла бути важливим святилищем протошумерських племен, збирачем важливої інформації для формування і розвитку багатьох етносів та культур.
_______________________________________________

26-27 березня катались за маршрутом: Мелітополь - Кам'яна могила - термальні джерела - Новоолексіївка.

Вже другий рік я хотів потрапити на термальне джерело на рабатці взимк, щоб надворі було холодно, а у калюжі біля гейзеру - +50. Взимку не вийшло, зато поїхали туди на минулих вихідних, тобто в березні. Вже ніби і не зима, але на березі Азовського моря ще стоять айсберги з торосового льоду. Отже, бігати з моря, яке тількино звільнилось від льоду в термальне джерело, в якому +50 вдалося:)
термальне джерело:

Азовське море, 50 метрів від термального джерела


За одно, відвідали Камяну могилу. Вражаюче місце, шкода що у нас було там лише 2 години часу

Отож з Києва до мілітополя ми приїхали потягом. Звідси до Кам'яної могили - 20 км вздовж річки Молочна.
Бажання поїхати пересилило страх мерзнути в березні, і моя дружина і донечка поїхали з нами:) На фото Яруся спить в дитячому велосипедному кріслі:

До Камяної могили доїхали швидко, єдине що до входу довелось їхати через гору, тоді як ми спочатку заїхали від річки:

Ярині дуже сподобалась велика кількість піску, каміння, на яке можна вилізти, і печер, в які можна залізти:




Взагалі, тут дуже приємне місце. Ще й сонечко світило, камені були теплі, навколо річка і степи. А ти стоїш на вершині камяного острову серед південної рівнини..


камінь-жертовник:





Після медитації на камяній могилі, їдемо назад у Мелітополь, на електричці до Новоолексіївки, звідти до 20-го кілометру Арабатської стрілки.




По Арабатці їхали вже затемно, але вітер дув у спину, тому 34 км проїхали швидко. На місці зясувалось, що з минулого травня тут багато чого змінилось: гейзер окультурили, обнесли бетонним парканом, басейн біля природнього фонтану розшилили. Ми поставили намети прямо в кількох метрах від 50-градусного озера:) купались всі:) це була справжня винагорода за крутіння педалей по темному:







після гарячого джерела, пішли освіжитись у морі. виявилось, що лише тиждень тому Азовське море було до горизонту вкрите кригою! тепер же цю кригу вітром, хвилями і течією викинуло на берег, утворивши торосові завали на березі. Вражаюча картина:


піщано-крижані гриби:

айсберг Азовський, звичайний:

Покупавшись у морі і гейзері, пакуємось і налягаємо на педалі - на Арабатці був сильний "мордодуй", їхати більше 10 км/год було важко.
цервка в Генгорці:

За пів години до нашого потяга пішов снігопад:) За два дні було і літо і весна і зима наприкінці подорожі!
Дякую всім 18-ти учасникам за класну компанію і почуття гумору! До наступних поїздок.

П.С. наступна поїздка за цим маршрутом: 16-17 квітня. Поїхали, буде класно!